Замість наручників та тюрми – електронний браслет та рідний дім: ТОП-5 ризиків із введенням в Україні системи пробації

Джерело: LIGA.net

Після реформи кримінально-виконавчої системи в Україні, як в американських серіалах, дрібні злочинці після суду можуть йти без наручників додому. Для цього створюється нова система - пробації: саме та, що й дозволяє засудженому уникнути в’язниці, але не покарання за злочин. Ця система широко впроваджена на Заході, і вже дозволила знизити там і кількість жертв злочинів, і рівень злочинності. Таких же результатів очікують і на вітчизняних теренах.

Чи впорається українська система пробації із завданнями і викликами? І чи не стануть засуджені на волі додатковим навантаженням для правоохоронних органів і лихом для власних родин та сусідів? Про докорінні зміни в суспільстві та кримінально-виконавчій системі розповіла Валері МакНерні – Міжнародний експерт з розвитку волонтерства в пробації та з поліпшення співпраці з громадськими організаціями Проекту Європейського Союзу “Право-Justice”.

За даними європейської спілки з прав людини, Україна – на першому місці серед 50 європейських країн за кількістю довічно ув’язнених людей. У країні таких налічується 1541 особа. Всього ж у тюрмах знаходиться 55 тисяч людей.

Зменшити кількість ув'язнених та скоротити число повторних злочинів і покликана система пробації. Сутність її полягає в наступному: після винесення вироку, якщо санкції статті не перевищують п'яти років позбавлення волі, людині дається право продовжувати звичне життя замість перебування у в'язниці. Можна працювати, навчатися, жити вдома... Але як мінімум усі, хто уникне в’язниці, мають регулярно з'являтись на реєстрацію до органу пробації. Основне завдання якого – з’ясувати, що змушує таку людину скоювати злочин і як допомогти їй уникнути вчинення нового. Окремих провопорушників можуть зобов’язати проходити пробаційну програму, наприклад, для зміни прокримінального мислення чи подолання агресії. На думку експертів, введення нової системи має підвищити рівень безпеки в суспільстві.

Перший ризик. Чи не спричинить «звільнення» таких засуджених хаос у соціумі? Адже, на думку багатьох людей, коли злочинці в тюрмах, спокійніше.

Відповідає Валері МакНерні: Ні, адже за цими людьми здійснюється постійний нагляд. Не тільки вони самі регулярно реєструються у відділах пробації, але і вдома їх відвідують працівники органів пробації та волонтери. Вони постійно здійснюють оцінку стану людини та її зміни на шляху до виправлення і за необхідності визначають, як допомогти йому вирішити проблему.

Якщо ж засуджений не виконує зобов’язань, покарання навіть може стати суворішим від початкового вироку.

В Європі пробація працює давно. Наприклад, у Британії такій альтернативній системі відбування покарань вже виповнилось 200 років. Ще два століття тому там були введені комісари при поліції. Пробація вже довела свою ефективність у зниженні рівня злочинності: зокрема, завдяки її введенню значно зменшилась кількість крадіжок. Але певні зміни відбуваються у Британії і нині, розповідає експерт. Зокрема, зараз на туманному Альбіоні об’єднують приватну та державну системи пробації. Тепер давно знайоме Об’єднаному Королівству альтернативне покарання впроваджується з європейською допомогою і в Україні. Проект, що сприяє реформі системи юстиції, носить назву “Право-Justice”.

Другий ризик: Чи підійде система пробації для України? Адже на вітчизняних теренах реформи часто «буксують» чи змінюються так, що їх неможливо впізнати?

Відповідає Валері МакНерні: «Пробація в Україні вже успішно працює. Нині 65000 правопорушників в Україні відбувають покарання на волі. Щороку по обліках органів пробації проходить близько 100 тисяч осіб, засуджених до покарань без позбавлення волі. Багато з них зберіг або знайшов робоче місце, позбувся залежності чи створив сім’ю... Уже створено майже 600 органів пробації, в яких працює понад 3000 працівників. Але проблема нестачі персоналу, дійсно, є. Особливо у сільських районах, де у відділеннях всього 1-2 фахівця. І якщо хтось на лікарняному чи у відпустці, працювати просто нема кому. Саме у цих випадках повинні допомогти волонтери. І я як експерт займаюсь підбором та навчанням таких добровольців».

Саме волонтери мають допомагати працівникам органів пробації відслідковувати та проводити соціально-виховні та виправні заходи з засудженими. Нині пілотний проект із залучення волонтерів проводиться у двох пілотних областях – Івано-Франківській та Дніпропетровській. Волонтером може стати особа старше 18 років. Суворих критеріїв набору немає, рішення приймаються індивідуально і до цієї роботи залучаються майже всі охочі. У підборі волонтерів Проект Європейського Союзу “Право-Justice” тісно співпрацює з українськими громадськими організаціями.

Третій ризик: Робота волонтерів не оплачується, а встановити контакт із засудженими та контролювати їх зазвичай важко. Чи знайдеться достатньо людей, готових долучитися до такої діяльності?

Відповідає Валері МакНерні: «Я працювала з волонтерами в Німеччині, Італії, Фінляндії, Британії, тепер працюю в Україні. І хочу відзначити, що людей, які хочуть допомогти без оплати, зазвичай дуже багато. До того ж, така робота не є цілком безкоштовною для ЄС: адже забезпечуються і відрядження, і їх навчання. Додатковою перевагою для охочих у багатьох країнах світу є те, що волонтери можуть потім піти працювати у відділи пробації. А ще – це справді унікальний індивідуальний досвід.

Часто у волонтери йдуть колишні ув’язнені чи наркозалежні. Вони працюють кваліфіковано і віддано, адже знають про проблеми таких людей не з чуток».

Згідно з планами, у подальшому волонтери працюватимуть при кожному відділі пробації. Разом із працівниками органів пробації вони мають проводити ресоціалізацію засуджених, допомагати їм вирішити проблеми, аби не було причин для вчинення злочинів, передусім, з метою наживи.

Особливо важлива, на думку експертів, пробація для неповнолітніх: адже у вихованні підлітків величезну роль грають сім’я і школа, а при пробації вони залишаються у звичному колі батьків та друзів. Тож ризик повторного правопорушення знижується.

Четвертий ризик: Чи впораються волонтери без досвіду роботи зі злочинцями та відповідної кваліфікації з контролем та виправленням засуджених?

Відповідає Валері МакНерні: «По-перше, волонтерську роботу проводять в основному спеціалізовані організації. Наприклад, ті, що працюють з жертвами насильства, влаштовують притулки для безхатьків, працюють із наркозалежними. А в них є відповідний досвід. По-друге, волонтери, як і працівники органів пробації, проходять навчання. І їм обов’язково забезпечують підтримку: тобто якщо виникають складнощі, волонтер завжди має, до кого звернутися. Але все-таки є частина людей, яка не витримує та йде. На їхнє місце мають прийти нові».

Пробація має не тільки знизити кількість жертв і повторних злочинів, але трансформувати суспільну свідомість. Люди мають змінити ставлення до засуджених. Для цього до пробації залучаються і державні органи, і громадські інституції, і навіть бізнес. Підприємцям в регіонах пропонуватимуть працевлаштувати клієнтів пробації. Загалом же в соціумі має зрости гуманізм, поступово зникнути тотальне засудження та клеймо на тих, хто колись мав конфлікт із законом.

П’ятий ризик: Чи зміниться українське суспільство? Адже в нас наявна пострадянська ментальність з різким засудженням «злочинців».

Відповідає Валері МакНерні: «Поки суттєвих змін, пов’язаних із впровадженням пробації, на які очікують люди, в українському суспільстві ще недосягнуто. І це нормально, враховуючи, що такий інститут створюється лише третій рік. Це притаманно не тільки Україні. Показова розмова відбулася в мене у літаку, коли я подорожувала до Києва. Сусіду-іспанцю я розповіла про свою діяльність, на що він відразу відреагував так: «Всіх злочинців треба закрити і викинути ключ». Але згодом я розповіла, як люди змінювалися і поверталися до суспільства навіть після тяжких злочинів, а також про наслідки тривалого ув’язнення. І згодом з’ясувалося, що брат мого співрозмовника також був ув’язнений за незначний злочин. Тож треба говорити з людьми, наводити приклади, і тоді у суспільстві з’являтиметься більше розуміння».

Автор: Оксана Вітер, журналіст Спецпроект LIGA.net спільно з Проектом ЄС "Право-Justice" та Інтерньюз-Україна