За підтримки Проєкту ЄС "Право-Justice" розроблено перший тренінг для суддів щодо особливостей розгляду справ про захист права власності

13-14 листопада Національною школою суддів України спільно з Проєктом ЄС "Право-Justice" було проведено пілотування тренінгу для суддів "Особливості розгляду справ про захист права власності". До навчальної програми долучилися судді цивільних, господарських судів, державні реєстратори, національні й міжнародні експерти Проєкту ЄС "Право-Justice".

Мета тренінгу - підвищення рівня професійної компетентності суддів у сфері застосування національного та міжнародного законодавства щодо захисту права власності, забезпечення єдності судової практики та формування навичок ефективного розгляду справ, пов’язаних із порушенням, обмеженням чи позбавленням цього права, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, Суду справедливості ЄС та умов воєнного стану в Україні.

"Право власності є ключовим елементом верховенства права, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини. В системі захисту права власності суди є ключовим елементом. Саме тому практичне навчання суддів у цій сфері є надзвичайно важливим для забезпечення ефективного та справедливого правосуддя", – сказала Ірина Жаронкіна, керівниця компонента "Виконання судових рішень та захист прав власності" Проєкту ЄС "Право-Justice".

Любов Гончар, начальниця відділу підготовки викладачів Національної школи суддів України, підкреслила, що тренінг присвятили одному з основоположних інститутів цивільного права — праву власності, оскільки воно є не лише юридичною категорією, а й основою економічної стабільності, свободи особи та розвитку підприємництва.

"Від того, наскільки глибоко судді розуміють зміст і способи захисту права власності, залежить ефективність правосуддя у сфері цивільних і господарських правовідносин. Нині, коли в Україні триває реформування законодавства та уніфікація підходів між цивільною і господарською юрисдикціями, важливо формувати єдине бачення цих базових правових інститутів. Водночас у контексті євроінтеграції важливо вже зараз впроваджувати норми та підходи права ЄС, щоб після вступу до Європейського Союзу українські судді були готові ефективно застосовувати європейські правові стандарти на практиці", – сказала Любов Гончар.

Під час дводенного навчання учасники розглянули низку актуальних тем, зокрема:

• загальні положення про право власності;
• право спільної власності;
• особливості розмежування юрисдикцій у спорах щодо права власності;
• примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану;
• застосування набувальної давності;
• відшкодування шкоди, завданої російською збройною агресією, у судовому та позасудовому порядку.

Окремі сесії було присвячено правовому режиму незавершеного та самочинного будівництва, реалізації права власності на нерухоме майно, розташованого на тимчасово окупованих територіях, а також захисту прав добросовісного набувача. Значна частина курсу стосувалася аналізу судових способів захисту права власності — зокрема негаторних, віндикаційних, реституційних, кондикційних позовів, позовів про визнання права, проблематики конкуренції позовів та визначення ефективного способу захисту.

Віргіліюс Валанчюс, старший міжнародний експерт Проєкту ЄС "Право-Justice", суддя Загального суду ЄС (2016–2023), представив учасникам аналіз застосування національними судами ЄС статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Він також зробив огляд підходів Суду справедливості ЄС до питань захисту права власності.

"Суд справедливості ЄС виходить із того, що право власності не є абсолютним. Його обмеження можливе лише за чітко визначених законом умов і в суспільних інтересах, наприклад, задля фінансової стабільності чи захисту довкілля. Саме такий підхід забезпечує баланс між приватними та публічними інтересами в європейській правовій системі", — зазначив Віргіліюс Валанчюс.

Підсумовуючи, організатори наголосили, що такі навчальні заходи сприяють підвищенню фахового рівня суддів, формуванню єдиного підходу до застосування норм національного та європейського права і, зрештою, зміцненню довіри суспільства до судової влади.