Відновлення справедливості у злочинах сексуального насильства під час війни: що для цього потрібно? Блог Оксани Цимбрівської для Цензор.НЕТ

Станом на 05 липня Офіс Генерального прокурора зареєстрував уже понад 96 тисяч воєнних злочинів, скоєних російськими військовими від початку повномасштабного вторгнення. Ця цифра може бути вищою, оскільки значна частина території України продовжує перебувати в окупації, через що доступ туди українських правоохоронців наразі неможливий.

Окремою категорією воєнних злочинів є злочини сексуального насильства, пов'язані з конфліктом (СНПК). Це ще один інструмент війни, який ворог системно використовує щодо українських жінок, чоловіків і навіть дітей. Коли буде доведено системний характер таких дій, мова може йти про злочин проти людяності. У поєднанні з метою знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку, сексуальне насильство може кваліфікуватися і як геноцид. З огляду на це, важливо робити ряд системних і комплексних заходів задля документування таких злочинів, їхнього розслідування та притягнення винних до відповідальності.

Варто зазначити, що у 2000 році Рада Безпеки ООН проголосувала за Резолюцію 1325 "Жінки, мир, безпека", яка закликає захищати жінок та дівчат від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, та є офіційним відображенням думки або волі органів ООН. Однією із підписантів цієї Резолюції була і Російська Федерація…

На жаль, наразі рівень повідомлень про СНПК залишається доволі низьким. Так, починаючи з 24 лютого 2022 року, органами прокуратури було зафіксовано 210 фактів злочинів сексуального насильства, серед яких: зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами тощо. З них наданий момент вдалося розкрити лише 61 злочин.

Згідно з офіційною статистикою Офісу Генерального Прокурора, нині найбільша кількість СНПК зафіксована у Херсонській (68), Київській (52), Донецькій (50), Харківській (19), Запорізькій (7), Чернігівській (4), Луганській (3), Миколаївській (5) та Сумській (2). Знову ж таки - реальні цифри можуть і ймовірно є у десятки разів більшими, зокрема через пережиту травму, стигму, переміщення та нестачу інформації про способи захисту.

Необхідно зважати, що сексуальне насильство, вчинене під час війни, є злочином, який не лише складно розслідувати, а ще й складніше довести. Щоб заявити про ці злочини, постраждалі та свідки мають першочергово довіряти правоохоронним органам, а ті, своєю чергою, дотримуватися підходів захисту інтересів постраждалих та свідків.

Можна виділити три важливі вектори щодо притягнення винних до відповідальності та відновлення справедливості у злочинах СНПК.

По-перше, це робота над вирішенням проблеми стигматизації, яка супроводжує питання сексуального насильства та призводить до ряду проблем, зокрема, і низького рівня повідомлень про випадки таких злочинів.

Мотиваційні кампанії, які проводять правоохоронні органи щодо інформування постраждалих, є важливим та необхідним кроком. Він допомагає потерпілим від сексуальних злочинів вийти з тіні, довіритися та надавати інформацію про насильницькі дії, яких вони зазнали або про які їм відомо. Крім того, враховуючи наявність стереотипів у суспільстві, які зумовлюють існування випадків, коли постраждалі та свідки мовчать місяцями чи навіть роками, важлива також і просвітницька місія, яка, зокрема, покладається і на медіа. Так, необхідно доносити до українського суспільства, що винний у насильстві - завжди кривдник. Треба пояснювати, що повідомлення про СНПК - це частина процесу відновлення справедливості для постраждалої особи, що спрямований на притягнення винних до відповідальності та можливість отримання репарацій. Окрім того, варто роз’яснювати, що СНПК є воєнним злочином, який не має строку давності і заявити про нього можна навіть через роки.

Варто зауважити, що нині така просвітницька робота носить несистемний характер, тому її безумовно варто проводити на постійній основі.

По-друге, необхідно підвищувати спроможність системи якісно справлятися із потенційним та реальним обсягом злочинів СНПК, зважаючи на глибинність проблеми СНПК. На жаль, кількість постраждалих зростає щодня, у тому числі й серед військовослужбовців-чоловіків, які утримувались у полоні і до яких застосовувалися тортури. Як наслідок, збільшується і потреба осіб, які пережили насильство, у допомозі.

Поруч з викликами у роботі з великим обсягом справ та їхньою кваліфікацією також необхідно забезпечити і належний підхід до постраждалих. Важливо, щоб органи правопорядку діяли щодо них з максимальною коректністю, повагою та згідно з сучасними людино-орієнтованими практиками. Мова йде про системне впровадження окремої політики, спрямованої на підтримку постраждалих, їхню реабілітацію, уникнення додаткової травматизації, щоб вони змогли вести повноцінне життя у суспільстві. Наразі Офісом Генпрокурора за підтримки міжнародних партнерів вже розроблені та застосовуються стратегічні підходи, які орієнтовані на постраждалих та свідків. Окрім того, з метою впровадження нових підходів захисту інтересів потерпілих та свідків та забезпечення їхніх потреб та прав наприкінці червня 2023 року Генеральним прокурором було затверджено Стратегічний план реалізації повноважень прокуратури у сфері кримінального переслідування за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом.

Також з останніх важливих подій у напрямку допомоги постраждалим стало створення Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків - спеціалізованого підрозділу у складі Офісу Генерального прокурора, який опікуватиметься учасниками кримінального процесу та підтримуватиме постраждалих і свідків, навіть якщо справи триватимуть роками. Зокрема, співробітники Координаційного центру інформуватимуть громадян про їхню роль у кримінальних провадженнях, повідомлятимуть про час і місце судових засідань, супроводжуватимуть у суді, а також надаватимуть юридичні консультації, психологічну та соціальну допомогу.

По-третє, для більш ефективного розслідування злочинів СНПК, ключовим є наявність скоординованої та злагодженої співпраці національних стейкхолдерів - правоохоронних органів, надавачів медичних та соціальних послуг, безоплатної правової допомоги тощо.

Світ має об’єднатися задля відновлення справедливості та притягнення усіх винних до відповідальності. Цю мету переслідують усі цивілізовані країни, і ми вже бачимо перші вагомі кроки на шляху до створення трибуналу над керівництвом РФ. Так, днями розпочав свою роботу Міжнародний центр з кримінального переслідування за злочин агресії проти України (ICPA). Відтак, ми є свідками того, як Україна творить історію у розбудові нової архітектури міжнародного правосуддя. Новостворений Міжнародний центр (ICPA) матиме ключове значення для формування справи в рамках майбутнього Спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України, модель якого нині активно обговорюється. Разом з тим, важливо, що ICPA також сприятиме формуванню справ і в рамках Міжнародного кримінального суду щодо злочинів, які входять до його юрисдикції та в національних судах. Це, зокрема, стосується і такої чутливої теми, як сексуальне насильство.

Оксана Цимбрівська, керівниця Проєкту ЄС "Право-Justice" в Україні, спеціально для Цензор.НЕТ.