Відновлення поштового зв’язку як один з напрямів реінтеграції Донбасу

Чому функціонування поштового зв'язку на тимчасово окупованих територіях так важливе, попри розвиток сучасних телекомунікаційних технологій? Які варіанти його відновлення пропонує Донбаська регіональна рада з питань реформи правосуддя пояснює координатор цієї ради Олена Фонова, к. ю. н., суддя-спікер Господарського суду Луганської області.

Неможливість повідомлення про слухання справи, де відповідачем є громадянин України, який проживає на непідконтрольній території, або юридична особа, яка має реєстрацію на вказаних територіях, порушує їх право на доступ до суду. При цьому держава не доклала жодних зусиль для виправлення цієї ситуації та виконання своїх позитивних зобов’язань щодо забезпечення доступу до суду.

Поштовий зв'язок, попри розвиток сучасних телекомунікаційних технологій, відіграє важливу соціальну, інформаційну та організаційно-процесуальну роль в житті та діяльності людей та підприємств. З листопада 2014 року на тимчасово окупованих територіях України не функціонує відділення Укрпошти. Тобто, там не має поштового зв’язку, а значить будь-яка доставка кореспонденції на непідконтрольну територію і з неї назад повністю відсутні.

Проблема поштового сповіщення, неможливість своєчасного інформування шляхом надсилання відповідних повідомлень, в тому числі і органами державної влади негативно впливає на обсяг прав осіб, що проживають на непідконтрольних територіях. На даний час за приблизними підрахунками в ОРДЛО проживають близько 1,6 млн жителів. Значна їх частина – це особи похилого віку.

Відносно багатьох громадян ОРДЛО, які були відповідачами у судових справах, приймались заочні рішення, про які вони не були обізнані. Рішення стосуються багатьох видів боргів, починаючи від комунальних послуг та закінчуючи заборгованості за кредитами. Це обумовлено тим, що розміщення оголошення про виклик до суду або інформування щодо розгляду справи здійснюється на сайті «Судова влада України», до якого у переважної більшості населення ОРДЛО немає доступу.

Не вирішує проблеми і можливість подання документів або звернень за допомогою он-лайн інструментів. Для користування ними необхідна авторизація, часто за допомогою цифрового підпису, який неможливо отримати на непідконтрольних територіях. Крім того, в ліх людей відсутні навички користування он-лайн інструментарієм, тому єдиними можливим зв’язком для них залишається поштовий зв’язок.

Особливо складною є ситуація з ув’язненими, які на непідконтрольних українській владі територіях відбувають покарання, призначені українськими судами, або щодо яких було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту ще до початку проведення АТО. Вони не мають можливості надсилати процесуальні документи до правоохоронних органів України в паперовому вигляді. Доступ до мережі Інтернет в них також відсутній. Навіть за наявності такого доступу, ув’язнені не можуть підтвердити свої звернення цифровим підписом, з причин неможливості його отримання. Тож вони позбавлені можливості не тільки фізично бути присутніми на засіданнях, а й вести з судами переписку. Судова практика є неоднозначною в цьому напрямі. Деякі судді залишають без розгляду електронні клопотання таких ув’язнених, деякі приймають та розглядають. Разом з тим, неможливо покладати на розсуд судових органів можливість звернення до українського суду цих категорій громадян.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на справедливий суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.

Разом з тим, є обґрунтоване побоювання, що відсутність можливості використання поштового зв’язку особами, що проживають в ОРДЛО, та мають потребу звернення до суду, є саме такою практичною перешкодою для реалізації права на суд, яку держава не усуває.

Також поштовий зв’язок, з огляду на вказане вище, є єдиною можливістю звернення людей, що проживають на тимчасово окупованих територіях, до українських державних установ та організації для отримання, наприклад, адміністративних послуг, реалізації права на освіту тощо.

Донбаська Регіональна Рада з питань реформ правосуддя пропонує такі варіанти вирішення проблеми:

1. Створення саме в «сірій зоні» між КПП з пунктами перетину на непідконтрольну територію, пунктів поштового зв’язку, куди доставляється та звідки отримується кореспонденція з подальшим направленням чи врученням адресатам по обидві сторони лінії розмежування. Крім того, встановлюється обов’язковість визнання відміток про вручення повідомлень та поштових відправлень обох сторін.

Для реалізації цього варіанту та забезпечення недоторканості, таємниці та конфіденційності поштових сповіщень, контролю їх адресного отримання та надання зворотного зв’язку для сторони, що надіслала таке повідомлення, слід розпочати відповідні перемовини, в тому числі в рамках Мінських домовленостей.

2. Альтернативний варіант - розміщення на «нульових» КПП пунктів отримання та видачі поштової кореспонденції та спростити перетин лінії розмежування особам, що хочуть скористатись їхніми послугами.

Поштовий зв’язок – це зв’язок з Україною, правовий, майновий, суспільний, особистий. Адже в залежності від напряму комунікації з Україною та її державними органами, громадяни підтримують та зміцнюють свою належність до української держави. Саме це є вкрай важливим на шляху реінтеграції тимчасово окупованих територій та відновлення довіри до своєї держави громадян, що там проживають.

Донбаська Регіональна рада з питань реформи правосуддя – створена у 2019 році за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice» постійно діюча робоча група, яка сприяє втіленню реформи «знизу-вгору» - через донесення специфічних для регіону викликів і їх потенційних рішень на рівень центральних органів, а також сприяє більш якісному обміну інформацією з центру в регіони та на міжрегіональному рівні.