Таємниця слідства або як розслідують напад на табір ромів у Львові

Українські журналісти, які пройшли курс навчання в рамках проєкту від CFI Media Development, отримали нагороди на національному конкурсі «Суд зрозумілою мовою» ГО «Вектор прав людини». Стаття Наталії Лазарович для Твоє Місто про розслідування нападу на табір ромів у Львові перемогла в номінації «Краще висвітлення теми, пов‘язаної з упередженнями». Проєкт ЄС «Право-Justice» публікує їхні статті для ознайомлення.

Суд над підлітками, що напали на табір ромів на околиці Львова, триває понад рік.

Троє нападників на табір ромів не сидітимуть за ґратами – суд призначив їм іспитовий термін на 1,5 та 2 роки. Судовий процес над дев’ятьма обвинуваченими ще триває. Наступний розгляд справи щодо умисного вбивства та хуліганства призначили на 6 грудня у Сихівському районному суді. Tvoemisto.tv у межах проекту "Наші реформи" розповідає, як триває чи не перший суд у справі ромів та як відбувається їхня соціалізація.

«Твереза і зла молодь»

У червні торік підлітки напали на табір ромів. Під час нападу загинув 24-річний чоловік, ще чотирьох поранили. Серед постраждалих і дитина. Невдовзі у поліції повідомили, затримали 14 нападників: вони мали план погрому табору, заздалегідь визначили позиції кожного, їхні дії та завдання.

Стосовно п’яти хлопців суд уже виніс вироки – вони не сидітимуть у в’язниці, бо уклали угоди про визнання винуватості. За ними чотирьом призначили іспитовий строк на 1,5 і одному на 2 роки. Заступник начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області Юрій Матлах каже, що тепер хлопці мають відвідувати орган пробації за місцем проживання та повідомляти про зміну проживання, навчання чи роботи. Також усі сплатили грошову компенсацію постраждалим ромам. Якщо покарані порушать умови – можуть таки потрапити за ґрати.

Від знайомого нападників Tvoemisto.tv стало відомо, що дехто з них знався змалку, деякі познайомилися у «Нацкорпусі». Хлопці називали себе «Твереза і зла молодь», бо боролися за «чистий Львів» без наркотиків, алкоголю та безпорядку, хотіли бути схожими на «Правий сектор».

Вони мали власний ютуб-канал, де зберігали відео «Сафарі на ромів». Після нападу відео видалили. Місцем зборів їм слугував гараж. Там вони і залишили свої гаманці зі студентськими та учнівськими, перед тим, як вирушили до табору. Пізніше у Нацполіції повідомили, що для нападу вони взяли із собою ножі, кастети, бити і арматуру.

У полі, поруч із багатоповерхівками, кочівники-роми жили близько трьох років.

«Вони заробляли на життя збором металобрухту на смітниках». У ту ніч у таборі було близько 10 людей. Під час погрому більшість встигли втекти. Від смертельних ножових поранень на місці загинув Давід Попп. Його дружину Ібою Рац поранили. Постраждав і 10-річний хлопчик, брат Ібої. Іншого родича жінки, Раджа Арпадома, госпіталізували з важкими колото-різаними ранами. Після погрому вони розповіли, що нападники були у масках, викрикували нецензурні слова і називали циганами», – каже адвокат постраждалих Дмитро Швець, із дозволу якого Tvoemisto.tv публікує імена постраждалих.

До організації «Твереза і зла молодь» входили школярі з одного мікрорайону і студенти коледжів. Серед них – три золотих медалісти, усі з благополучних сімей. На момент нападу їм було по 16 та 17 років. І лише один повнолітній обвинувачений – 20-річний Андрій Тичка. Саме його слідство назвало організатором нападу. Юнака підозрюють у вбивстві та хуліганстві.

Учня львівської школи Ярослава теж обвинувачують у вбивстві. Він нещодавно став повнолітнім, перебуваючи у слідчому ізоляторі. 1,5 роки під вартою й Андрій Тичка. Є ще один обвинувачений у вбивстві. Він під домашнім арештом. За словами прокурорів, його причетність до злочину виявили пізніше і обрали таку міру запобіжного заходу, бо хлопець не опирався, коли його затримували. Андрій Тичка та Ярослав намагалися втекти від поліціянтів із місця злочину, ті затримали їх по гарячих слідах.

Іншим шістьом обвинуваченим інкримінують хуліганство. Як вдалося з’ясувати Tvoemisto.tv із власних джерел зі сторони постраждалих, у ту ніч на місці нападу був ще один хлопець.

«Один із них втік у Польщу одразу після нападу. Неповнолітній і досі у міжнародному розшуку», – повідомило джерело. Правоохоронці цю інформацію Tvoemisto.tv підтвердили.

Із моменту нападу минуло півтора роки. За цей час ті обвинувачені, хто на волі, склали ЗНО і закінчили школу. Хтось вступив у Львівську політехніку та Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, інші пішли у коледжі. Дехто навіть влаштувався на роботу – у магазин електронних сигарет. Наймолодший серед них закінчує 11 клас однієї з львівських шкіл.

Суд за зачиненими дверима

24 жовтня 2019 рік. Під залою засідань у Сихівському суді людно: майже два десятки людей чекають на суддів. Серед них – декілька хлопців у спортивних куртках, джинсах та кросівках світових брендів. Пошепки говорять між собою, злегка усміхаються одне одному, час від часу виходять на перекур. Із ними чекають на засідання і батьки, оскільки на момент нападу на табір ромів підсудні були неповнолітніми. Чоловік у кепці та хлопець, ймовірно батько та син, стоять мовчки. Мами підозрюваних спілкуються між собою на лавці. Окремо від усіх стоїть світловолоса жінка. У неї сумне обличчя, а в руках три пакети. Це мама Андрія Тички. З її розмови пізніше стає зрозуміло: там їжа, яку вона сподівається передати синові.

Найгучніші у коридорі – адвокати. Восьмеро чоловіків стоять колом, голосно жартують та вихваляються успішними справами. Балакають й про те, скільки у який портфель вміщається паперових справ. Хтось із них показує чорну теку, каже, що складає туди 20 справ і вони не мнуться. Судовий процес, на який вони прийшли, не обговорюють.

Під дверима стоїть і мама Ярослава. Висока жінка з кучерявим каштановим волоссям, з вигляду їй близько 40-ка років. Коли конвой веде у кайданах Андрія та Ярослава, вона цілує кожного у щоку. До зали заходить колегія суддів.

Після годинного розгляду, оголошують перерву і судді виходять із зали. Крізь напіввідчинені двері видно, як мама Андрія напівприсядки сидить біля клітки, питає сина: «Ти не змерз?». Він заперечливо махає головою. Хтось відкриває шоколадку і пригощає юнаків у металевій клітці. Ті повільно їдять по шматкові. Всередину зали невпевнено заходить дівчина, пізніше вона представиться коханою Андрія Тички.

За 40 хвилин судді повертаються і продовжують розгляд справи на годину. Після закінчення деякі батьки та обвинувачені виходять усміхнені – сьогодні троє підсудних уклали угоду про визнання винуватості.

Коли конвой виводить обвинувачених із зали, дівчина цілує Андрія і йде з іншими хлопцями курити під будівлю суду.

На першому поверсі мама Андрія Тички продовжує тримати у руках поліетиленові пакети. Вона хоче передати синові їжу та зубну щітку. Про справу говорити відмовляється, але крізь сльози пояснює:

«Я у нього одна. Він хороший хлопець. Усі вони з благополучних сімей. Знаєте, то напевно доля така, або опинився не в тому місці, не в той час. Я його не бачу. Тільки через скло на побаченнях у ізоляторі. Обняти не можу».

Його дівчина також зголошується говорити, щоправда вже на вулиці, пояснює, що хлопців на районі досі поважають.

«Наші знайомі та друзі передають Андрієві спортивний одяг, гроші, сигарети. Їх не називають убивцями. У цій справі багато несправедливості. Андрій був моїм найкращим другом багато років. Перед нападом ми пів року зустрічалися. Я і далі буду приходити на суди».

Таємниця слідства

У день нападу у квартирі Андрія Тички провели обшук. Слідчі вилучили чотири малюнки та різні предмети. Серед вилученого – малюнок собаки з написом «Мєсть» та «Вірність»; аркуш паперу із зображенням голови собаки та надписом Never give up та «Тичка Андрій»; аркуш із надписом «Отказываясь от войны, отказываешься от великой жизни», а також аркуш із зображенням кастета, бити, бритви із слідами крові та надписом Love thy neighbor і каску зеленого кольору. Чи розглядає слідство вилучене як один докази вбивства з расової нетерпимості – таємниця слідства.

Дмитро Швець каже, що в обвинувальних актах усіх обвинувачених не зазначені расові мотиви.

«В європейській судовій практиці расова нетерпимість є обтяжуючим фактором, а у нас взагалі немає таких вироків у подібних справах. Трьох хлопців підозрюють у вбивстві, інших судять за хуліганство. Адже це не перший погром поселення ромів».

Адвокат постраждалих додає, що після нападу їх відвезли на Закарпаття. Там їм і досі допомагають правові організації, а самі роми продовжують збирати металобрухт. За частину грошей-компенсації від нападників загиблому Давіду Поппу встановили надгробок.

«Якщо мотивів расової нетерпимості не буде вказано у вироку, ми будемо звертатись у Європейський суд з прав людини», – каже Дмитро Швець.

Як живуть роми та чи нападають на них знову

Керівник громадської організації «Культурно-просвітницьке Товариство Ромів «Терніпе» Микола Юрченко розповів Tvoemisto.tv, що після трагічного нападу схожих випадків не було. Одразу після трагедії вони спробували співпрацювати з поліцією.

«Після вбивства молодого рома, влада і поліціянти почали прислухатися, пішли нам на зустріч. Ми створили робочу групу разом із правоохоронцями, яка навідується у тимчасові поселення по Львівщині, бо їх є багато. Там вони живуть по 8-10 років, у таборах багато дітей. Ці групи спілкуються з людьми, питають, чи їм нічого не загрожує. Вони можуть телефонувати до дільничого, якщо на них нападатимуть.. Шкода, що саме смерть Давіда Попа стала поштовхом, щоб ромів почали захищати і намагатися інтегрувати в суспільство. Підпали і вбивства були до цього, але їх ніхто не розслідував».

На Львівщині є 11 таких стихійних поселень ромів, де постійно живе більше 600 осіб. Старша лейтенантка поліції Оксана Санагурська каже, що в кожному з поселень щотижня поліція проводить моніторинг.

«Правоохоронці опитують людей чи потрібна їм допомога, відповідно скеровують працівників соціальних служб, громадські організації, які надають одяг для дітей», – каже вона.

Поліціянтка додала, що іноді роми не мають документів і це створює труднощі: багатодітні мами, наприклад, не можуть отримати соціальну допомогу.

Робоча група, до якої входять працівники поліції, СБУ, ОДА та члени громадських організацій якраз працюють над тим, щоб надати індивідуальну освіту для дітей, які живуть із батьками в ромських поселеннях.

Наталія Лазарович