Шкода екології України, завдана в результаті агресії Росії, є воєнним злочином – експертка Проєкту ЄС “Право-Justice” на Львівській конференції United for Justice

Масштаби екологічного лиха, завданого агресією Росії проти України, змушують говорити про необхідність на міжнародному рівні змінювати підходи до оцінок наслідків військових дій для довкілля. Водночас, наявні зараз національні механізми правосуддя дають можливості для притягнення агресора до відповідальності. Про це говорили учасники дискусійної панелі “Кримінальне переслідування воєнних злочинів проти довкілля” в останній день роботи міжнародної конференції United for Justice у Львові.

Проєкт ЄС “Право-Justice” активно долучився до підготовки цього представницького форуму, а також взяв участь у його роботі за основними напрямками, у тому числі – в обговоренні специфіки і перспектив переслідування РФ за завдання шкоди екології України в результаті дій російських військових.

Як зазначила міжнародна експертка Проєкту ЄС “Право-Justice” Мод Сарлієв, “право на чисте навколишнє середовище є одним з основоположних прав людини”, отже, коли агресор нищить природу країни, яку атакував, це є брутальним порушенням базових прав людини і воєнним злочином.

Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець надав інформацію про вже задокументовані обсяги шкоди українському довкіллю внаслідок російської агресії. В багатьох випадках, сказав він, ідеться про вже непоправні втрати. За словами Руслана Стрільця, близько 600 видів фауни і 750 видів флори опинилися під загрозою знищення, у тому числі червонокнижні види, пів мільйона гектарів лісу, 10 національних природних парків, 8 заповідників, 2 біосферних заповідника залишаються під окупацією. Також під контролем російських окупантів 132 родовища корисних копалин, що протягом року війни призвело до збитків добувної галузі у 7,76 трлн гривень.

“Ми напрацювали нову методологію спільно з нашою екологічною інспекцією. Вже нарахували два трильйони гривень збитків для екології. Це забруднення землі, забруднення повітря та води, спалені ліси, знищені природні ресурси. Найбільше страждає ліс. Маємо колосальні втрати через російську агресію. Майже три мільйони гектарів лісу було пошкоджено. Ми старанно фіксуємо злочини росіян проти українського довкілля, інформуємо весь світ про них. Ми маємо виконати своє завдання і вимагати репарації від Росії за руйнування і за збитки, які вони завдали”, – заявив Руслан Стрілець.

За оцінками експертки Проєкту “Право-Justice” Мод Сарлієв, руйнівні наслідки для екології України, завдані діями російської армії, будуть довготривалими і загрожуватимуть здоров’ю людей . “Розслідування й дослідження такої шкоди дозволить виявити природу та масштаби того, що відбулось. І це буде першим кроком до того, аби відновити навколишнє середовище, отримати репарації і до того, аби знайти якесь рішення... Наприклад, обстріли інфраструктури, зокрема енергетичної та промислової - вони спричиняють викиди шкідливих речовин у воду, в землю, в повітря. Розслідування мають встановити характер, тривалість і масштаби впливу цих викидів, розливів нафти, зокрема, на біорізноманіття”, – зауважила Мод Сарлієв.

Міністр довкілля Руслан Стрілець повідомив, що його відомство співпрацює з іншими урядовими інституціями України у розслідуванні та документуванні руйнівних наслідків російської агресії для природи України.

“Маємо домовленості з Міністерством внутрішніх справ, з Офісом Генерального прокурора, між нашим Міністерством захисту довкілля та Службою безпеки України, низкою інших відомств. Ми обмінюємося інформацією. Наша головна мета – це зібрати всі справи в один загал і зробити правильну фіксацію, правильні обрахунки усіх негативних наслідків всієї шкоди, завданої довкіллю”, – розповів Руслан Стрілець.

Експертка Проєкту “Право-Justice” Мод Сарлієв вважає, що війна в Україні може стати тим прецедентом, який змусить світову правничу спільноту уважніше ставитися до такої категорії злочинів як злочини проти екології.

“Воєнні злочини, які впливають на довкілля, найрідше розглядаються міжнародними та національними судами. І, на жаль, саме зараз сформувалися умови для того, аби створити історичний прецедент, який би міг функціонувати як стримуючий механізм на подальші конфлікти і, можливо, запобігти нищенню довкілля в інших конфліктах”, – сказала Мод Сарлієв.

Злочини проти довкілля не підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду – зауважив виконавчий директор неурядової організації Climate Counsel Річард Роджерс.

“В Нюрнберзькому трибуналі не було справ по цій темі. Та й Міжнародний кримінальний суд не розглядав справ, пов'язаних із шкодою довкіллю. І це не через те, що у не було потенційних справ чи доказів. І не тому, що немає законів, які можна було використовувати. Це просто тому, що навколишнє середовище не ставилось в пріоритет прокурорами. Можливо не було достатньо повного бачення проблеми, не було креативного підходу. Відсутність прецедентів, яким можна слідувати, безумовно ускладнює роботу для українських прокурорів”, – вважає Річард Роджерс.

Водночас, зауважив він, навколишнє середовище може розглядатися міжнародним правом як цивільний об'єкт.

Екоцид має визначення кримінального діяння у національних законодавствах, зокрема в українському. Це також відкриває можливості для переслідування російських агресорів за екоцид - на рівні різних країн, оскільки шкода довкіллю має тривалий і транскордонний характер, і від наслідків війни в Україні страждає екологія також сусідніх країн.

Старша експертка з питань міжнародного права Міністерства закордонних справ Фінляндії Марья Лехто вважає, що це може бути одним із вихідних принципів при порушенні справ за завдання шкоди довкіллю в результаті військових дій держави-агресора. Крім того, масштабна шкода довкіллю може розглядатися як злочин проти людяності або елемент геноциду.

“Злочини, які підпадають під підслідність МКС, можуть одночасно призводити й до руйнування довкілля. І це дає можливість розглядати їх у Міжнародному кримінальному суді. Але національні суди України, очевидно, мають тут відіграти лідерську роль, так само, як і українські інституції, які розслідують ці справи на національному рівні. І ми знаємо, що кримінальні провадження зараз готуються і третіми країнами”, – зауважила Марья Лехто.

Учасники дискусії погодилися, що міжнародне право на нинішньому етапі його розвитку недостатньо пристосоване для переслідування воєнних злочинів, що ведуть до нищення довкілля. Відповідна адаптація міжнародно-правових норм може тривати роками, а відплата за екоцид має бути невідворотною вже зараз, тому ефективною стратегією наразі може бути саме використання національних правових ресурсів і – там, де це буде можливо за сукупністю доказів – кваліфікація злочинів проти довкілля як міжнародних злочинів, що підпадають під міжнародну кримінальну юрисдикцію.

Радник Генерального прокурора України Максим Попов, який модерував цю дискусійну панель, підсумував, що на національному рівні усіма залученими сторонами, включаючи Офіс Генерального прокурора, органи досудового розслідування, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, з допомогою наших міжнародних партнерів вже багато чого зроблено у цьому напрямку, але ще більше треба зробити, аби створити прецедент притягнення винних у скоєнні воєнних злочинів проти довкілля до відповідальності. Кінцева мета полягає у тому, аби довкілля більше не було мовчазною жертвою війни.