Проєкт ЄС «Право-Justice» обговорив із правничими школами реалізацію компетентності з медіації

24 червня національні експерти Проєкту ЄС «Право-Justice» презентували до обговорення проєкт Керівних рекомендацій з реалізації компетентності з медіації відповідно до Стандарту вищої освіти другого (магістерського) рівня за спеціальністю 081 Право. Серед учасників були представники правничих шкіл Львова, Чернівців, Одеси, Харкова, Дніпра, Донецької й Луганської областей, які входять до Регіональних рад із питань реформи правосуддя (РРРП).

У вступному слові головна національна експертка Проєкту ЄС «Право-Justice» Оксана Цимбрівська підкреслила, що попередні обговорення з правничими школами виявили відсутність однакового розуміння змісту компетентності з медіації та її реалізації: «За допомогою експертних рекомендацій ми прагнемо покращити розуміння змісту цієї компетентності й сприяти виробленню уніфікованого підходу до її викладання в правничих школах».

Керівник Проєкту ЄС «Право-Justice» Довідас Віткаускас привітав включення медіації до освітніх програм правничих шкіл за Стандартом Міносвіти, де серед компетентностей випускника зазначена «здатність застосовувати медіацію та інші правові інструменти альтернативного розгляду спорів». Водночас він зауважив, що треба розрізняти формування знань і навичок застосування медіації та підготовку медіаторів: «Важливо розуміти, що випускник магістратури автоматично не стає медіатором. Він має отримати базові знання про цей вид вирішення спорів, щоб потім давати поінформовані поради клієнтам і сторонам у судовому процесі».

Андрій Бойко, голова підкомісії зі спеціальності «Право» Науково-методичної ради Міністерства освіти й науки України, національний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice», детально розповів про особливості формування компетентності з медіації, вміння й навички, якими має володіти студент за Стандартом.

Серед іншого, навчальна програма з медіації має:

• бути інтегрованою з навчальними програмами з певних галузей як матеріального, так і процесуального права;
• ґрунтуватися на знаннях інших галузей: психології, соціології, культурології тощо;
• бути методологічно узгодженою з формуванням інших загальних і спеціальних компетентностей, передбачених Стандартом;
• передбачати практичну підготовку.

«Активне впровадження інституту медіації в освітні програми, безсумнівно, сприятиме тому, що культура медіації, необхідні знання і практичні навички будуть втілюватися правниками в професійній діяльності», — сказав Андрій Бойко.

«Розроблені рекомендації є реальною практичною допомогою для правничих шкіл. […] Нам потрібно активно «знизу» формувати культуру медіації, консолідувати зусилля й максимально пропагувати ще незначний практичний досвід у навчанні медіації та її проведенні», — наголосив Петро Пацурківський, декан юридичного факультету, д.ю.н., професор кафедри публічного права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, представник Чернівецької РРРП.

Володимир Родченко, д.е.н., професор, заступник директора Каразінської школи бізнесу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, національний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice», презентував рекомендації щодо організації викладання медіації. Зокрема, експерти пропонують передбачити в освітніх програмах окрему обов’язкову навчальну дисципліну з медіації обсягом не менше трьох кредитів ЄКТС, а також використовувати інтерактивні навчальні методики, як-то комбінування мінілекцій, обговорень у малих групах, вирішення кейсів, фасилітацій, мозкових штурмів тощо.

«Однією з ключових ідей в організації процесу навчання є фокусування на практичному навчанні, на усвідомленні того, що це за процес і як він може співіснувати із традиційною змагальною моделлю розв’язання спорів», — сказав Володимир Родченко.

Лариса Наливайко, д.ю.н., професор, проректор Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, заслужений юрист України і представник Дніпропетровської РРРП, підкреслила важливість практичної підготовки студентів і самих викладачів, а також необхідність залучення якомога більшої кількості закладів вищої освіти до обміну досвідом: «Потрібно змінювати низьку культуру медіації в Україні. Це абсолютно новий формат мислення, тому ці зміни необхідно поширювати через інформаційну діяльність, яку здійснює Проєкт ЄС».

Неллі Голубєва, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія», Заслужений юрист України і представник Одеської РРРП, підтримала важливість окремої навчальної дисципліни з медіації: «Це курс не лише про право і вирішення конфліктів, це виховання наших студентів — майбутніх юристів».

«Все більше правничих професій застосовують медіацію. Тому нам треба прагнути, щоб це була не вибіркова, а обов’язкова дисципліна, щоб будь-який студент-правник зміг отримати базові знання про таку можливість», — додала Аліна Сергєєва, адвокат, медіатор, національний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice».

Наостанок Оксана Цимбрівська запевнила учасників, що Проєкт ЄС «Право-Justice» і далі підтримуватиме різні напрями впровадження інституту медіації в Україні. Окрім юридичної освіти, Проєкт також працює над визначенням категорій справ, у яких можливо застосовувати медіацію.

Довідка:

Проєкт ЄС «Право-Justice» у 2020 році провів глибокий аналіз законодавчих та інституційних прогалин впровадження медіації в Україні в різних сферах права. За його наслідками були визначені стратегічні цілі й напрями розвитку інституту медіації в Україні. Зокрема, міжнародні і національні експерти рекомендували зробити медіацію невіддільним компонентом юридичної освіти.

Регіональні ради з питань реформи правосуддя (РРРП) створені за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice» і функціонують у Чернівецькій, Дніпропетровській, Харківській, Львівській, Одеській областях та Донбасі. На сьогодні члени Рад узяли активну участь у підготовці законопроєкту про медіацію, змін до Кодексу з питань банкрутства, пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань виконавчого провадження, впровадження електронного суду та обговорення концепції перехідного правосуддя.

РРРП діють як постійні робочі групи, що сприяють втіленню реформ відповідно до принципу «знизу-вгору»: через донесення специфічних для регіону викликів і їхніх потенційних вирішень до рівня центральних органів влади.