Проект ЄС Pravo-Justice провів круглий стіл, присвячений судовому контролю за виконанням судових рішень

Проєкт ЄС «Право-Justice» провів круглий стіл «Досвід адміністративних судів в питаннях контролю за виконанням рішень. Шляхи розвитку інституту судового контролю в інших видах судочинства». Спікерами та слухачами заходу стали представники суддівської гілки влади, зокрема судді адміністративних судів усіх інстанцій, представники органів виконавчої влади, адвокати, державні та приватні виконавці, представники Ради бізнес-омбудсмена.

Захід розпочався з вітального слова Ірини Жаронкіної, керівниці напрямку «Захист прав власності та виконання» Проєкту ЄС «Право-Justice».

«Ми аналізуємо виконання судових рішень і сьогодні хотілось би більш детально подивитись на природу судового контролю в адміністративному судочинстві, обговорити, наскільки дієвий цей механізм та в якому форматі можливе його перенесення в суди інших юрисдикцій. За результатами круглого столу Проєкт ЄС «Право-Justice» напрацює рекомендації щодо необхідних законодавчих змін, які потім скерує до Міністерства юстиції України та Верховної Ради України», - сказала Ірина Жаронкіна.

Звертаючись до учасників заходу з вітальним словом, Михайло Смокович, Голова Касаційного адміністративного суду констатував про складну ситуацію з виконанням судових рішень в Україні.

«Статистика свідчить, що загальна сума неповернутих боргів за рішенням судів України складає понад ¼ ВВП країни. В країні виконується не більше 3% судових рішень за рік», - повідомив Михайло Смокович та окреслив головні проблеми щодо питання судового контролю, з якими стикались судді адміністративних судів.

Голова Касаційного адміністративного суду також зауважив, що незважаючи на обов’язковість виконання рішень судів України усіма без винятку суб’єктами на території країни, на практиці часто з різних причин державні органи не виконують їх. Зокрема, через брак коштів у держбюджеті.

Наталія Коваленко, суддя Касаційного адміністративного суду повідомила що майже за 2 роки (2021 – листопад 2022 року) в адміністративні суди надійшло близько 7500 запитів на встановлення судового контролю, а задоволено лише 2500, пояснила причини відмов.

Світлана Колеснікова, заступниця Директора департаменту, начальник відділу договірної та аналітичної роботи Юридичного департаменту Державної казначейської служби України розповіла про особливості і проблемні питання виконання судового контролю, який встановлено щодо державних органів. Одне з проблемних питань – брак бюджетних коштів, які передбачені на виконання рішень.

«Найчастіше судовий контроль у нас встановлюється за судовими справами про стягнення коштів за так званою бюджетною програмою 3504040. В 2022 році на виконання рішень за нею в держбюджеті було передбачено 100 мільйонів гривень, а після секвестру держбюджету - 90. І це при тому, що у Держказначейства перебуває на виконанні судових рішень про стягнення коштів на суму майже 7 мільярдів гривень», - розповіла Світлана Колеснікова.

Віталій Чепурний, Голова Асоціації приватних виконавців у своєму виступі акцентував увагу на необхідності реформувати та вдосконалювати не лише судову владу, але й інститути виконання, оцінив практику застосування судами механізму судового контролю.

«З практики складається таке враження, що нерідко судовий контроль встановлюється не заради виконання судового рішення, а заради контролю за виконавцем», - сказав Віталій Чепурний.

Про європейські тенденції виконання судових рішень розповів Катілін Попов, міжнародний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice», приватний виконавець (Болгарія).

«В Європі покладання функцій примусового виконання рішень на суди виявилось і неефективним, і недієвим. І навіть в таких юрисдикціях, як Німеччина, де загалом середній показник ефективності є набагато вищим, ніж по Європі в цілому, судовий контроль має низку проблем. Якщо Україна планує покладатись на суди задля контролю за виконанням судових рішень, то буде не в тренді. Європейські країни віддають перевагу виконавцям. Саме виконавці, як перша ланка в процесі примусового виконання, встановлюють всі відповідні факти, сприяють вирішенню більшості розбіжностей, які можуть існувати між сторонами в рамках виконавчого провадження. Лише у виключних випадках справу може бути передано до суду для встановлення судового контролю», - розповів Катілін Попов.

З ініціативою для обговорення щодо надання суду можливість самостійно встановлювати судовий контроль, а не лише за заявою особи виступила Олена Губська, суддя Касаційного адміністративного суду.

Олександр Сасевич, суддя Львівського окружного адміністративного суду, член Львівської регіональної ради з питань реформи правосуддя озвучив статистику, яка свідчить, що останні роки суди все частіше приймають рішення про застосування судового контролю, а також вказав на нормативні прогалини щодо регулювання механізму судового контролю.

Про законодавчі напрацювання Міністерства юстиції України щодо обговорюваного на круглому столі питання розповів Олександр Олійник, Директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Мін'юсту.

«В Україні існує довготривала структурна проблема невиконання або несвоєчасного виконання судових рішень національних судів, група справ Іванов/Бурмич. Для її вирішення було схвалено Національну стратегію розв’язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року. На виконання зазначеної Стратегії Кабінетом Міністрів України було внесено на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України №7648 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення механізму судового контролю за виконанням рішень судів та процедури встановлення або зміни способу виконання судових рішень», – повідомив Олександр Олійник.

Цей законопроєкт вносить зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Основних концептуальних новел п’ять: Перша - передбачається можливість суду змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, зокрема, на підставі заяви стягувача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яке підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Друга - впровадження в цивільному та господарському судочинстві інституту судового контролю за виконанням судових рішень аналогічного тому, що діє в рамках адміністративного судочинства. Третя - встановлення чітких правил розмежування юрисдикцій у справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Четверта - розгляд скарги в межах однієї юрисдикції, а також встановлення вимог до форми та змісту скарги. П’ята - збільшення граничного строку розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення з десяти днів до тридцяти днів.

Водночас, Олександр Олійник також підкреслив, що у Верховній Раді зареєстровано ще два законопроєкти, які охоплюють питання судового контролю - №7042 та № 5310.