У межах презентації Моніторингового звіту-2023 обговорили вдосконалення процедур неплатоспроможності

5 березня у межах презентації Моніторингового звіту-2023 відбулося обговорення розділу, що стосується сфери неплатоспроможності. Документ підготував Директорат правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції за експертної та технічної допомоги Проєкту ЄС "Право-Justice". Участь у заході взяли представники Міністерства юстиції України, народні депутати, судді, арбітражні керуючі, приватні виконавці, адвокати та експерти Проєкту ЄС "Право-Justice".

На думку Ірини Жаронкіної, керівниці компоненту "Виконання судових рішень і захист прав власності" Проєкту ЄС "Право-Justice", на шляху України до ЄС важливо вдосконалювати процедури неплатоспроможності.

"У процедурах неплатоспроможності потрібно застосовувати інструменти, які б забезпечували збереження економічної активності підприємств. Зі свого боку, Проєкт ЄС “Право-Justice” докладає багато зусиль, щоб ознайомити стейкхолдерів з європейською практикою та регулюванням у цій сфері", - сказала Ірина Жаронкіна.

У межах презентованого розділу моніторингу розглянуто дві актуальні проблеми, з якими учасники справ про банкрутство стикаються найчастіше: звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом застави, та порядок відмови кредитора від забезпечення у справах про банкрутство/неплатоспроможність.

"Врегулювання вказаних питань сприятиме приведенню національного законодавства у відповідність до загальновизнаних європейських та світових стандартів", - сказав Олексій Мовчан, заступник голови комітету з питань економічного розвитку Верховної Ради України.

Презентуючи проблематику щодо звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом застави, Юлія Лимар, державна експертка Мін’юсту, вказала на неузгодженість окремих норм Кодексу України з процедур банкрутства.

"Положення Кодексу, які регулюють порядок задоволення забезпечених вимог кредиторів після спливу 170 календарних днів не узгоджуються між собою. У ч.14 ст. 39 та ч.6 ст.41 КУзПБ передбачається, що "задоволення забезпечення вимог кредиторів… здійснюється лише в межах провадження у справі", а ч.8 ст 41 Кодексу передбачає "автоматичне припинення дії мораторію після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном. На практиці ця норма не працює і забезпечений кредитор для того, щоб отримати це майно, має звернутися до суду для отримання відповідного дозволу", - розповіла державна експертка Мін’юсту Юлія Лимар.

Для вирішення цієї проблеми експертка запропонувала виключити з Кодексу норму, якою встановлено автоматичне припинення дії мораторію, а також доповнити ст.41 КУзПБ положенням, відповідно до якого мораторій може бути скасовано після спливу 170 днів, за заявою забезпеченого кредитора про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення. Окрім того, озвучила ідею про нові положення, які врегулюють основні умови задоволення забезпечених вимог кредиторів. Наприклад, встановити, що розгляд заяви забезпеченого кредитора має відбуватись не довше, чим упродовж 30 днів з моменту її надходження. Предмет застави має реалізовуватись у межах справи про банкрутство та під наглядом арбітражного керуючого. Господарчий суд при розгляді заяви має враховувати, чи може майно бути задіяне у плані санації, чи воно входить до єдиного майнового комплексу, чи становить основу ліквідаційної маси, чи зможе підприємство без нього продовжити діяльність, чи є загроза знищення майна.

Говорячи про проблематику відмови кредитора від забезпечення у справах про банкрутство/неплатоспроможність, державна експертка Анна Філічова вказала на три її аспекти: недотримання 30-денного строку, протягом якого забезпечений кредитор має самостійно обрати модель своєї процесуальної поведінки як наслідок призводить до втрати права вирішального голосу; в КУзПБ не деталізовано визначення вартості заставного майна для встановлення розміру забезпечених вимог; нормативно неврегульована часткова відмова від забезпечення.

Зокрема, під час свого виступу Анна Філічова запропонувала, щоб забезпечені кредитори могли повністю або частково відмовитися від забезпечення на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

"У разі відмови від частини вартості предмета забезпечення, забезпечений кредитор надає розпоряднику майна та суду заяву, в якій зазначається основне зобов’язання, його розмір, зобов’язання, яке забезпечується майном боржника та розмір відмови від забезпечення", - сказала вона, висловивши пропозицію доповнити Кодекс з питань банкрутства відповідними положеннями.

Текст Звіту.

Презентація розділу Моніторингового звіту щодо сфери неплатоспроможності.