Проєкт ЄС "Право-Justice" провів онлайн-круглий стіл "Виконавче провадження та санкційні обмеження: пошук розумного балансу"

6 вересня Проєкт ЄС "Право-Justice" провів онлайн-круглий стіл "Виконавче провадження та санкційні обмеження: пошук розумного балансу". До участі у заході були запрошені народні депутати, представники Міністерства юстиції України, судді Вищого антикорупційного суду та Верховного суду, Ради національної безпеки та оборони, Національного банку України, члени спільноти приватних виконавців України, практикуючі юристи та представники бізнесу.

"З початку війни санкційний інструментарій в Україні значно розширився та постійно вдосконалюється. Сьогодні ми хотіли б обговорити практичні прояви санкцій у виконавчих провадженнях — коли санкції застосовуються до боржника, стягувача чи одночасно до обох сторін провадження, обговорити питання балансу між застосуванням обмежень та принципом обов’язковості судового рішення", — сказала під час вітального слова Ірина Жаронкіна, керівниця компоненту "Захисту прав власності та виконання судових рішень" Проєкту ЄС "Право-Justice".

Олег Михалюк, головний національний експерт Проєкту ЄС "Право-Justice", розповів, що від початку повномасштабної війни застосовано понад 20 тисяч персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо фізичних та юридичних осіб. Досить часто підсанкційні особи можуть бути сторонами у виконавчому провадженні.

"У фокусі нашого дослідження була проблематика, пов’язана з відкриття виконавчих проваджень за участі підсанкційних осіб, проведення виконавчих дій щодо таких осіб, питання, які пов’язані з набуттям власності, присудження коштів", - сказав Олег Михалюк.

Костянтин Коломойцев, експерт Проєкту ЄС "Право-Justice", голова Секретаріату АПВУ, представляючи результати дослідження, зупинився на колізії норм законодавства про санкції та виконавче провадження. Він наголосив, що законодавство про санкції побудоване таким чином, що воно має пріоритет над рештою законодавчими актами (зокрема, інші закони діють лише у тій частині, яка не суперечить закону про санкції). Водночас виконавець у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження" законодавством, згідно з яким факт застосування санкцій не є підставою ні для відмови у відкритті виконавчого провадження, ні для зняття арешту з майна/коштів підсанкційної особи, ні для закінчення виконавчого провадження.

"Наявні колізії мають бути врегульовані не шляхом роз’яснень чи інформаційних листів, а на законодавчому рівні. Виконавці мають отримати чітку відповідь, які мають бути їхні дії, якщо санкція застосована до боржника, стягувача або одночасно до двох сторін виконавчого провадження", — сказав Костянтин Коломойцев.

Він також розповів, що під час проведення дослідження було детально проаналізовано труднощі, які виникають у виконавчому провадженні, коли до боржника чи стягувача застосовано такі види санкцій, як: блокування активів, стягнення у дохід держави активів, зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань, повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовані санкції, заборона набуття у власність земельних ділянок. Крім того, Костянтин Коломойцев поділився п'ятьма практичними кейсами, де сторонами виконавчого провадження були підсанкційні особи.

У межах дослідження експерти проаналізували законодавче регулювання та судову практику щодо питання виконання судових рішень підсанкційними особами у країнах ЄС та країнах англо-саксонського права.

За підсумками дослідження експерти озвучили п’ять загальних висновків:

1. Відповідно до підходу, який формується в ЄС, санкції як такі не можуть обмежувати адміністрування правосуддя.
2. Негативні наслідки від застосованих санкцій не мають перекладатися з підсанкційної особи на її кредитора. Тому слід передбачити механізм, за яким вирішуватиметься питання про звернення стягнення на підсанкційні активи у виконавчому провадженні на користь стягувача за судовим рішенням.
3. Особливості вчинення виконавчих дій у разі застосування санкцій до сторін виконавчого провадження мають бути законодавчо врегульовані та передбачати "запобіжники" від зловживання правами та унеможливити виведення активів.
4. Суди мають враховувати факт застосування певного виду санкцій при ухваленні рішення про стягнення боргу або звернення стягнення на конкретне майно.
5. Певні категорії рішень мають виконуватися незалежно від того, в який момент застосовано санкцію. Єдиною особливістю залишатиметься обов’язок виконавця повідомляти компетентний орган про відкриття виконавчого провадження та фактичне стягнення активів з або на користь підсанкційних осіб.

Працюючи над рекомендаціями, експерти передбачили певний перелік справ, для яких не потрібно буде отримувати додаткове рішення суду на виконання.

"Недоречно отримувати дозвіл суду на виконання рішення, якщо мова йде про незначні суми виконавчого провадження, які не матимуть впливу на структуру активів підсанкційної особи. Власне розмір такої суми варто визначити після додаткових консультацій зі стейкхолдерами", — розповів Олег Михалюк.

За його словами, під виключення мають також підпадати й рішення щодо соціально чутливої категорії справ, наприклад, про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, яка завдана здоров’ю. Автоматично мають виконуватися й судові рішення про стягнення з підсанкційної особи грошових коштів у дохід держбюджету, місцевих бюджетів чи державних підприємств, або товариств, у яких частка держави становить 50% і більше.