Медіація в різних спорах: від банкрутства до спорів з державою

Медіація існує в Україні вже понад 25 років та з кожним роком привертає все більшої уваги правової спільноти як ефективний інструмент вирішення конфліктів. Така позитивна динаміка, перш за все, обумовлена занадто тривалою судовою реформою, що спонукає правників шукати більш швидкі, економічні та результативні альтернативи судовому розгляду для себе і клієнтів.

Крім того, медіація може бути проведена не лише у правових спорах, а й у різноманітних конфліктах, які не мають судової перспективи. Все більше конфліктуючих сторін отримують досвід участі в медіації, що сприяє поступовому формуванню довіри до цієї процедури в українському суспільстві. Медіація не є панацеєю для абсолютно всіх спорів, але кількість спорів, у яких її проведення неможливе, дуже незначна.

Безперечно, найбільш зрозумілими та логічними для застосування медіації є сімейні та інші цивільні правовідносини. Однак багато інших категорій спорів, що прийнятні для проведення медіації (спори в сфері банкрутства, спори за участю держави тощо) викликають у правників не тільки сумніви в можливості проведення медіації, але й певний спротив. Тож пропонуємо розібратися, в яких сферах правовідносин та категоріях спорів можливе та доцільне застосування медіації у якості засобу вирішення конфлікту, а за яких обставин це може бути неможливо.

Можливість проведення медіації

Існує такий термін, як «медіабельність» — критерії спору, за якими визначається доцільність проведення процедури медіації. До основних критеріїв належать, зокрема:

• просторовий (можливість контакту з обома сторонами спору);
• законодавчий (пряма заборона для проведення медіації);
• суб’єктний (дієздатність, залежності та психічні розлади, психологічні особливості сторін);
• предметний (предмет та зміст спору).

Отже, не лише категорія спору впливає на можливість медіації. Досить часто, попри всю сприятливість предмета спору для вирішення його шляхом медіації (розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини тощо), спір є немедіабельним через занадто високий рівень ескалації конфлікту чи особистісні характеристики його сторін.

Перед проведенням медіації медіатор має пересвідчитися у відсутності обставин, що унеможливлюють її проведення.

Місце медіації в адміністративних спорах

Однією з найбільш спірних категорій є спори, в яких однією зі сторін виступає суб'єкт владних повноважень. Існує думка, що в цій категорії застосування медіації неможливе. Така думка пов'язана з питанням меж дискреційних повноважень суб’єкта. Проте пропонуємо розвінчати цей міф.

На європейському просторі поширення медіації у вирішенні адміністративно-правових спорів пов'язують з рекомендацією (2001) 9 Комітету міністрів Ради Європи щодо альтернатив судовому розгляду спорів між адміністративними органами та сторонами-приватними особами, яка визначає, що «широке використання альтернативних способів врегулювання адміністративних спорів дасть змогу підійти до розв'язання цих проблем і наблизить адміністративні органи до громадськості».

Постає питання: чи є в Україні медіабельними спори, які потребують вирішення в порядку адміністративного судочинства? Процесуальне законодавство сприятливе для примирення сторін, у т.ч. шляхом медіації. Це обумовило можливість реалізації пілотних проєктів щодо медіації в спорах з суб’єктами владних повноважень, які багаті прикладами успішної медіаціїї. З інформацією щодо проєкту, який реалізувався Вінницьким окружним адміністративним судом, можна ознайомитися за посиланням.

Незважаючи на позитивний досвід пілотних проєктів, випадки примирення у спорах за участю суб’єктів владних повноважень носять поодинокий характер. Перш за все, це обумовлено тим, що будь-які поступки суб'єкта владних повноважень (примирення за КАСУ — це врегулювання спору на підставі взаємних поступок) сприймаються як перевищення ними своїх повноважень та, на думку правоохоронних органів, можуть свідчити про наявність корупційної складової. Змінити таке сприйняття можна шляхом наділення суб'єктів владних повноважень достатнім обсягом дискреції для визначення умов примирення з фізичними та/або юридичними особами, запровадженням прозорих та зрозумілих критеріїв визначення «меж поступок». Сподіваємося, прийняття закону про адміністративну процедуру сприятиме вирішенню цих питань.

Отже, проведення медіації в адміністративних спорах можливе, однак для збільшення кількості звернень до медіації слід вирішити низку питань щодо критеріїв «безпечного» визначення суб'єктом владних повноважень умов примирення з приватною особою.

Також перспективним напрямом застосування медіації є врегулювання спорів щодо проходження публічної служби. Такі спори потребують цивілізованого способу врегулювання відносин між державою та особою, яка проходила таку службу.

Звісно, медіація не поширюється на всі категорії адміністративних спорів. Наприклад, вона не застосовується до спорів, пов'язаних з виборчим процесом, та взагалі оскарження актів загального характеру.

«Ковток свіжого повітря» для сфери банкрутства

На перший погляд може здаватися, що у процедурі банкрутства немає місця для застосування медіації. Але це не відповідає дійсності. Адже глобальним сенсом функціонування інституту банкрутства в усьому світі є вирішення проблем, пов'язаних з платоспроможністю, таким чином, щоб кредитор не зазнав тотальної втрати коштів, а боржник мав можливість зберегти обличчя й вирішити всі фінансові проблеми в законний спосіб.

Нещодавно в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства — комплексний документ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Незважаючи на те, що у новому Кодексі, на відміну від попереднього закону, відсутні положення щодо мирової угоди, з аналізу його норм вбачається, що на певних стадіях щодо певних питань передбачається можливість досягнення згоди між сторонами (наприклад, щодо погашених вимог кредиторів).

Медіація як спосіб досягнення порозуміння доцільна і під час санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (щодо умов плану санації, кандидатури керуючого санацією та необхідності його призначення, а також визначення обсягу його повноважень), і у судовій процедурі санації (внесення змін до плану санації та схвалення його зборами кредиторів з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та продовження строку процедури санації), і в інших судових процедурах, які застосовуються щодо боржника.

Новацією Кодексу є процедура відновлення платоспроможності фізичної особи, відповідно до якої будь-яка фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, може ініціювати щодо себе процедуру банкрутства. Медіація допомагає напрацювати взаємоприйнятні рішення стосовно реструктуризації або процедури погашення боргів фізичної особи (чесного боржника).

Медіація є саме тим дієвим механізмом, який дозволяє сфокусуватися на вирішенні проблеми та привести сторони до взаємно прийнятного рішення щодо певних питань на певних стадіях процедури банкрутства. Застосування цього інструменту надасть процедурі банкрутства того «свіжого повітря», якого не вистачає, змінить парадигму з орієнтації виключно на інтереси кредиторів.

Перспективи розширення сфер застосування медіації

Сьогодні очевидним є факт недостатнього використання потенціалу медіації в різноманітних правовідносинах через низький рівень поінформованості та відсутність належних механізмів взаємодії влади з медіаторами. У якості прикладу можна говорити про земельні комісії, які можуть бути створені на підставі п. 3 ст. 158 Земельного Кодексу України, відповідно до якого органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Саме по цій категорії спорів застосування медіації в якості інструменту для вирішення є перспективним напрямом, адже рішення, яке приймає орган місцевого самоврядування (земельна комісія), буде задовольняти тільки одну сторону конфлікту і не задовольняти іншу, тобто спір залишається невирішеним, що в результаті призводить до звернення до суду особою, яка не задоволена прийнятим рішенням земельної комісії. На жаль, на сьогодні земельна комісія не має повноважень для того, щоб направляти ці справи на медіацію або самостійно проводити її.

Іншою перспективною для розвитку медіації є сфера будівництва. Медіація може стати гарним інструментом як для врегулювання вже існуючих конфліктів, так і у якості превентивного заходу для попередження їх виникнення. Не тільки у приватноправових спорах, але й у спорах за участю органів місцевого самоврядування, у т.ч. з метою попередження виникнення конфліктів у майбутньому. Ще на стадії підготовки документації в органах місцевого самоврядування, наприклад, на виділення земельної ділянки для забудови або надання дозволу на забудову, органу місцевого самоврядування є перспективним узгоджувати з забудовником усі імовірно спірні питання шляхом медіації.

Отже, можливості застосування медіації майже безмежні — її можна застосовувати всюди, де є бажання сторін вирішити спір шляхом переговорів, що кореспондує готовності цих сторін брати на себе відповідальність за напрацювання взаємоприйнятного рішення. Для України це досить новий інститут (порівняно з європейськими та іншими країнами), однак існує багато векторів розвитку сфер її застосування.

Підсумовуючи, варто зазначити, що медіація є досить універсальним інструментом, який довів свою ефективність у різних сферах правовідносин. Водночас більшість населення України не обізнана про існування такої процедури, багато сфер ще залишаються нерозвиненими. Поширення медіації прямо залежить від сприйняття та розуміння її особливостей правниками та іншими стейкхолдерами, до яких зазвичай звертаються у разі виникнення спору. Сторони конфлікту мають отримати можливість вибору шляху вирішення їх конфлікту, але чи звернуться вони до медіації, значною мірою залежить від якості інформування про її сутність та особливості.

Більш детально зі сферами застосування медіації, законодавчим підґрунтям та основними напрямами її розвитку можна ознайомитись за посиланням, де розміщено повний текст GAP-аналізу впровадження інституту медіації в Україні, підготовленого командою національних та міжнародних експертів проєкту ЄС «Право-Justice» у рамках комплексного дослідження.

Володимир Родченко, Луїза Романадзе, Аліна Сергєєва, Світлана Сергєєва - експерти Проєкту ЄС «Право-Justice»