«Судова реформа не повинна бути одноразовою акцією», - Олег Ткачук

LB.ua поспілкувався з Олегом Ткачуком, головою Ради суддів, про проблеми, суддею Великої палати нового Верховного Суду, котрі існують у судовій системі, конфлікти між суддями, їх відповідальність та наслідки судової реформи.

Джерело: lb.ua, журналіст Вікторія Матола

На початку березня цього року Раду суддів очолив суддя Великої палати нового Верховного Суду Олег Ткачук. 16 років він працював військовим суддею.

З упевненістю стверджує, що військові суди в Україні вкрай необхідні. «Впродовж своєї діяльності у військовому суді я пам’ятаю один або два факти корупції. Була чітка і зрозуміла система роботи військового правосуддя. Думаю, її потрібно відновити для захисту миру і наведення порядку всередині військової сфери», - зауважує Ткачук.

У 2010-у він перейшов до Вищого спецсуду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Обиратися до складу Ради суддів, а тим паче очолити її, каже, не планував. І відчуває серйозну відповідальність на цій посаді.

«У порівнянні з іншими, суди Луганської і Донецької області – кращі»

Бачила, ви спілкувалися з Андрієм Садовим у перерві конференції (інтерв’ю відбулося під час конференції щодо результатів судової реформи у готелі Fairmont Grand, де проводили й інші заходи – LB.ua).

Так. Я побачив його випадково. Вирішив скористатися нагодою і повідомити йому про проблему в Шевченківському райсуді Львова. Це приміщення – непридатне для відправлення правосуддя. Я якраз просив Андрія Івановича посприяти в покращенні умов у цьому суді.

На мою думку, важливо забезпечити суддям належні умови, оскільки це впливає на незалежне та неупереджене відправлення правосуддя. Щоб суддя написав зважене, обґрунтоване рішення, він повинен проводити судове засідання, слухати справу у залі судових засідань, яка пристосована для цього, мати окремий кабінет, нарадчу кімнату у якій міг би зосередитися, подумати. Так само жителі місцевої громади мають право на те, щоб їх справу судді розглядали не похапцем, намагаючись швидше звільнити місце для розгляду справ колегами, а з дотриманням усіх процесуальних процедур.

Яка була реакція Садового?

Він погодився зі мною, що проблему з неналежними умовами треба вирішувати.

Він посприяє у виділенні іншого приміщення для Шевченківського суду?

Це буде завданням для усіх державних органів Львова та Державної судової адміністрації України.

З часу призначення головою Ради суддів ви побували в Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській і Донецькій областях, в деяких судах Києва. Які основні проблеми виникають у судах і суддів?

На мій погляд, після переформатування законодавства Рада суддів повинна враховувати нові реалії в судовій системі. Це вищий орган суддівського самоврядування. І вона повинна розробляти заходи із забезпечення незалежності суддів, контролювати організацію роботи судів, умови праці суддів, взаємодію з громадянами тощо. Важливо, щоб кожен громадянин, який приходить в суд, отримав потрібну інформацію, при необхідності зміг подати заяву, отримав і мінімальну медичну допомогу, якщо її потребуватиме. Рада суддів слідкує і за дотриманням етичних норм суддів, а також врегульовує питання конфлікту інтересів в судовій системі.

По суті, Рада суддів є представником суддів і судової влади. Інші органи – Вища кваліфкомісія суддів, Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація є органами суддівського врядування, вони мають допомагати судовій владі безперешкодно, за наявності належно сформованого суддівського корпусу, в облаштованих приміщеннях здійснювати правосуддя. Вони займаються забезпеченням кадрами, фінансуванням, притягненням до дисциплінарної відповідальності суддів тощо. Тоді як Рада суддів виступає від імені кожного судді і усієї судової влади загалом.

Які все таки проблеми сьогодні найчастіше виникають в судах?

Найбільша проблема – неповнота штату. У судовій системі заповнено близько 60% посад. Фактично кожен суддя працює в середньому за двох. А є суди, де правосуддя взагалі відправляє лише один суддя. Наприклад, в Апеляційному суді Запорізької області суддів-криміналістів в п’ять разів менше, ніж передбачено штатом. Суддів цивільної юрисдикції – втричі менше. Попри те, судді повинні ухвалювати рішення у визначений законом термін (два місяці – LB.ua).

Фактично така навантаженість – це порушення прав суддів на відпочинок. Більш того, це велика загроза щодо об’єктивності рішень. Адже суддя, який працює 12 годин лише в судових засіданнях, може не так якісно здійснювати свою роботу.

Іншою серйозною проблемою, яка існує в судовій системі, є відсутність належних умов для роботи суддів. Немає нарадчих кімнат, і суддям доводиться працювати у кабінетах разом з іншими працівниками. Це може стати причиною порушення таємниці нарадчої кімнати.

Звісно, таємниця нарадчої кімнати не потрібна сама по собі. Для ухвалення об’єктивного рішення суддя повинен відсторонитися, подумати про долю людини, якої стосуватиметься вирок, визначити, чи вона справді заслуговує на те чи інше покарання. Багато суддів не мають такої можливості. Тому ми вирішили промоніторити, в яких умовах вони працюють. Мова йде не про узагальнення інформації. Треба розібратися із ситуацією в кожному суді. До прикладу, в Голосіївському райсуді Києва впродовж року не проводили збори суддів, що призвело до того, що не обрано голову суду, заступника. Виникли проблеми з автоматизованим розподілом справ, а двоє відряджених суддів не змогли розпочати розгляд справ, оскільки для них не визначили спеціалізацію. Більш того, у суді не проводився прийом громадян, не було інформації про його роботу на сайті суду.

Люди не могли вчасно дізнатися, коли буде слухатися їх справа. Фактично був відсутній діалог між суспільством і цим судом. Це порушення суддівської етики, принципів суддівської незалежності, прав інших громадян на швидкий розгляд справ тощо.

Раді суддів вдалося вплинути на ситуацію в Голосіївському райсуді?

Перш за все, ми розібралися, як організована робота суду. Погана організація – також організація. Суд все таки якось функціонував. Ми поспілкувалися з кожним суддею, з працівниками суду. Провели засідання колективу і запропонували суддям провести збори.

Саме від зборів суддів, як органу суддівського самоврядування у конкретному колективі, багато чого залежить. Суддя має право брати участь у зборах суду. Закон не встановлює обов’язку судді приходити на усі збори, які проводяться. Проте зловживання цим правом і систематичне, безпідставне усунення від участі у суддівському самоврядуванні може бути причиною серйозних проблем у колективі і, як наслідок, призводить до проблем із організацією роботи і розглядом судових справ. Це ми й побачили в Голосіївському суді.

Після проведеної Радою суддів перевірки ми звернулися в Державну судову адміністрацію, щоб вона провела комплексну перевірку роботи суду, вирішила питання про притягнення до відповідальності керівника територіального управління ДСА, адже санітарно-технічний стан приміщення цього суду – незадовільний.

Крім цього, звернулися до Вищої ради правосуддя для притягнення до відповідальності кількох суддів, які блокували роботу суддівського самоврядування. Як наслідок таких заходів, 9 липня у Голосіївському райсуді Києва рішенням зборів суддів було обрано голову суду та заступника. Суд очолила Наталія Чередніченко. Її заступником стала Тетяна Шевченко.

Рада суддів також запропонувала напрацювати єдиний стандарт діяльності суду.

Ми вважаємо, що повинен бути стандарт поведінки працівників апарату суду. До прикладу, в кожному суді відвідувачів потрібно зустріти, пояснити, куди звертатися за допомогою. Мають бути стандартизовані вимоги до умов роботи суду, облаштування робочого місця для суддів чи працівників апарату тощо. Після вироблення таких стандартів і самим суддям, і органам, котрі вливають на організацію їх роботи, буде зрозуміло, за якими критеріями формувати діяльність суду. Цими питаннями раніше ніхто не займався. Та вони є вкрай важливими, в тому числі для покращення взаємодії судів і суспільства.

Що стосується діяльності судів Луганської і Донецької області. Чи гірші в них умови праці, зважаючи на те, що частина судів передислокувалась на підконтрольну територію?

У порівнянні з іншими, суди Луганської і Донецької області – кращі. Відбулася своєрідна фільтрація. На територію України переїхали найкращі судді і працівники апаратів судів. Не лише зважаючи на професійну діяльність, а й на патріотичність, яку вони проявляють.

Окремі судді вивозили з непідконтрольної території мантію, український прапор. Мати заступника голови Апеляційного суду Луганської області привезла сину вишиванку. Фактично цей вчинок міг коштувати їй життя. Біля Апеляційного адміністративного суду Донецької області в Краматорську висадили клумбу троянд, котрі є символом Донецька. Деякі саджанці також привозили з окупованої території. Такі історії неможливо придумати. І вони безумовно заслуговують на повагу та захоплення.

Разом з тим, окремі судді скаржаться, що після переходу на підконтрольну Україною територію їх не забезпечили житлом. В складних побутових умовах, мабуть, складно залишатися патріотом, ще й незалежно відправляти правосуддя.

Це стосується суддів, котрі переїхали до Києва чи інших великих міст. Суддів Апеляційного суду Донецької області повністю забезпечили житлом. І не лише суддів, а й окремих працівників апарату. Так само було виділено житло для суддів Апеляційного суду Луганської області. Щоправда, окремі судді блокують проведення зборів, аби розподілити ці квартири.

Чому?

Можливо, частина цих суддів все таки сумнівається в тому, чи зробила правильний вибір і залишилась вірна Україні. Я пропонував обговорити проблеми, які турбують суддів, на зборах цього суду, однак деякі колеги ухиляються від спілкування. В цьому випадку також повинна втрутитися Рада суддів і ми почали працювати над цим.

Яким чином?

Будемо пробувати знову і знову спілкуватися з суддями. В більшості випадків неформальна розмова приносить позитивні результати. Рада суддів також може запросити суддів на свої засідання для обговорення проблем, котрі виникли в суді. У крайніх випадках – звертатимемося до Вищої ради правосуддя.

Судді повинні бути еталоном етичності в суспільстві. Якщо вони створюють штучні перешкоди в роботі суду або заважають іншим суддям нормально працювати, потрібно реагувати на ці факти. Рада суддів як і переважна більшість суддів в Україні вважає, що ефективна робота судів потрібна усім членам суспільства, і мають бути створені усі умови для цього. Матеріально-технічні і побутові в тому числі.

«В процесі реформування судової системи не повинно бути зайвого поспіху»

Ще одне болюче питання для суддів – заробітна плата. Законодавством передбачено, що підвищення оплати праці вони зможуть отримати лише після успішного кваліфоцінювання суддів, яке триватиме до кінця року, а можливо і довше.

Ви влучно зауважили. Оплата праці – вкрай болюче питання. Воно безпосередньо зачіпає суддівську незалежність. Справедливість в людини проявляється в тому випадку, якщо і до неї ставляться справедливо. Ситуація, коли троє суддів розглядають одну справу, але зарплати отримують різні, викликає щонайменше здивування.

Очевидно, закон («Про судоустрій і статус суддів» - LB.ua) був сформульований дещо недосконало. Ми спілкуємося з представниками різних гілок влади, але результат залишається таким же. Сподіваємось лише, що Вища кваліфкомісія таки завершить кваліфоцінювання суддів у найкоротші терміни. І заробітна плата суддів зрівняється.

У Верховній Раді зареєстровані зміни до Закону «Про судоустрій…» щодо встановлення підвищених зарплат суддям, незважаючи на кваліфоцінювання.

Так. І хотілося б, щоб цей законопроект був ухвалений. В крайньому випадку можна внести зміни, які визначатимуть підвищення оплати праці суддям після проходження ними тестування та практичного завдання під час кваліфоцінювання. По суті, після цього етапу суддя підтверджує свою професійність. І заслуговує на підвищену зарплату. У випадку, якщо за іншими критеріями він не набере прохідний бал, його можуть звільнити, але поки суддя працює у нього має бути заробітна плата така ж як і у інших колег, які працюють на відповідний посаді.

Ситуація в судах дійсно надзвичайно напружена. Коли один суддя працює за трьох, але отримує нижчу зарплату, ніж той, хто пройшов кваліфоцінювання, - це несправедливо, як на мене. В таких випадках питання незалежності дуже чутливе. Думаю, частина корупційних фактів пов’язана саме з такими умовами.

Наскільки зросте зарплата суддів після успішного проходження кваліфоцінювання?

В середньому у три-чотири рази. Сьогодні зарплата судді зараз ледь покриває його звичайні людські потреби. Як правило, тепер в судовій системі суддя працює за двох, а в окремих судах - за п’ятьох-сімох колег, по 12 годин на добу, зрідка бачить сім’ю. Він має хоча би фінансово забезпечувати себе та своїх рідних. У протилежному випадку виникає ще й додатковий психологічний тиск на суддю. А він повинен бути поза будь-яким впливом, щоб приймати рішення, яких потребує суспільство.

Судова реформа по суті запровадила переформатування самих судів. Йдеться про ліквідацію «старих» та створення «нових». Чи можна ставити під сумнів легітимність судових рішень, ухвалених у «старих» судах? Адже «нові» уже створені, але судді не переведені до їх складу.

Ні. Суди і судді працюють відповідно до чинного законодавства. Вони – чинні судді, інших наразі немає. Говорити про подвійну судову систему не доводиться.

Підписавши відповідні укази про ліквідацію одних і створення інших судів, президент дав сигнал, щоб цей процес розпочався. Але глава держава сьогодні жодним чином не впливає на судову систему. Реформуванням займаються ВККС і ВРП. В тому числі, враховуючи думку Ради суддів. В процесі реформування судової системи не повинно бути зайвого поспіху. Крок за кроком. Адже цей процес складний, хоч і потрібен для держави.

«Очищення судової влади – цілком природній процес»

Згідно з інформацією Вищої кваліфкомісії суддів, сьогодні вакантними залишається близько 2400 посад суддів. У звіті Державної судової інформації йдеться, що підготовка одного судді складає близько 75 тис грн в рік. Чи не дорогою ціною обходиться судова реформа?

75 тис грн., очевидно, покривають лише навчання в Національній школі суддів. Потрібно ще й враховувати той фактор, що кваліфікованим суддя стає не одразу після навчання. Потрібно набратися досвіду ще хоча би два-три роки. Впродовж цього періоду суддям оплачують зарплату, забезпечують їх робочими місцями, необхідними засобами.

Можна із переконливістю сказати, що суддя – це дорогий суб’єкт правотворчості. Однак, дешевого правосуддя не буває. Становище судді гарантує незалежність судової гілки влади, його авторитет. Так і, взагалі, будь-який кваліфікований працівник – дороге надбання. Адже саме висока кваліфікація забезпечує високоякісні результати роботи.

Що стосується очищення судової влади, то це – цілком природній процес. Як зміна пори року, еволюція. Такі процеси повинні відбуватися в судовій системі. Працювати суддею непросто. Частина людей пристосовується до складних обставин, зростає професійно. Дехто не витримує. Відбувається професійне вигорання. Самій людині досить складно погодитися з тим, що вона втратила кваліфікацію, потребує навчання чи зміни професії. Дуже корисним в цій ситуації є кваліфоцінювання, підвищення кваліфікації під час навчання в Школі суддів.

Разом з тим, судова реформа не повинна бути одноразовою акцією. В судовій системі повинен бути постійний фільтраційний процес. І суспільство повинно слідкувати за тим, хто працює в судах. В тому випадку, коли ці люди сумлінно виконують свої обов’язки, не зловживають, громадськість має захищати суддівську незалежність.

«Хотілося б, щоб судді відповідали перед державою, суспільством за свою діяльність»

Одним із перших рішень нового складу Ради суддів було застереження суддів Верховного Суду України щодо перешкоджання початку ліквідаційної процедури. Разом з тим, ВСУ розповсюдив лист, в якому йдеться, що Рада суддів перевищила свої повноваження, оскільки не має права втручатися в самоуправління суддів. Хто правий в цій ситуації?

Я, як полковник юстиції у відставці і суддя із великим суддівським досвідом, - прихильник того, щоб все було згідно з правилами, законом. І впевнений, що усі члени Ради суддів також живуть на цим принципом.

Рада суддів вказала у своєму рішенні, що жоден орган суддівського самоврядування не в праві вирішувати будь-які питання всупереч закону. Ми наголосили на тому, що збори суддів, в тому числі і Верховного Суду України, мають діяти відповідно до закону. І все. Ні в якому разі не критикували рішення суддів ВСУ. Ніхто в державі не має права безпідставно критикувати суддів і їхні рішення, які набрали сили закону і підлягають виконанню. Тим більше рішення найвищої судової інстанції. Виключно науковці.

У той же час, Рада суддів є виконавчим органом найвищого органу суддівського самоврядування – з’їзду суддів. У період між з’їздами Рада суддів зобов’язана слідкувати за тим, щоб судді, у своїх діях поводилися в межах закону. Це, у певній мірі питання суддівської етики.

З іншого боку, Рада суддів є вищим органом суддівського самоврядування стосовно зборів усіх судів, у тому числі і Верховного. Ми не перевіряємо і не оцінюємо судові рішення, ухвалені суддями. Для цього є відповідні процесуальні правила і вищі судові інстанції. Але у тому випадку, коли колеги, проводячи свої збори, виходять за межі повноважень наданих зборам, Рада суддів повинна реагувати. Цим керувалися мої колеги із Ради суддів, ухвалюючи згадане рішення щодо Верховного Суду.

Рада суддів висловила сумніви щодо можливості ліквідації зборами суддів Верховного Суду посади заступника керівника апарату суду, хоча вона передбачена законом. Звичайно, не характерно для судової системи, що Рада суддів не погоджується з позицією зборів такої поважної інституції. Проте принциповим в судовій системі є правило: усі судді мають діяти в межах закону і бути прикладом його дотримання.

У своєму рішенні ми також процитували норму Закону «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що з початку роботи нового Верховного Суду, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди припиняють свою діяльність. І нас можна за це критикувати. Та ми, повторюсь, лише процитували норму закону.

Чи має Рада суддів механізми впливу на суддів ВСУ, аби прискорити процес ліквідації?

Не думаю, що Рада суддів повинна вливати на Верховний Суд України. В Україні існує суверенна влада, що здійснюється президентом, парламентом, урядом і судами, що передбачено Конституцією.

Судова влада складається з Верховного Суду, апеляційних і місцевих судів. І в країні точно немає двох Верховних судів. «Новий» - відправляє правосуддя з 15 грудня 2017 року, «старий» – перебуває в стадії ліквідації.

Разом з тим, хотілося б, щоб судді відповідали перед державою, суспільством за свою діяльність. Сумно, коли існує така ситуація щодо ВСУ. Але думаю, час все розставить на місця.

«Тиск на суддів суттєво послабився»

Згідно зі статистикою Вищої ради правосуддя, у 2016 році надійшло 23 заяви від суддів про тиск. Цього ж року лише від суддів Києва – 76. Чи можна стверджувати, що тиск на суддів посилився?

Знаєте, коли готуєшся до сповіді, то на листку пишеш всі свої гріхи. У підсумку виявляється, що їх – доволі багато. Особливо якщо робиш все за приписами Святих отців.

За аналогією: Рада суддів рекомендує суддям у випадку, коли в них є мінімальні підозри, що на них тиснуть, - говорити про це вголос. Відправляючи правосуддя, судді повинні бути чистими і перед собою, і перед суспільством. Інакше може виникнути ситуація, коли фактор тиску зіграє проти судді, навіть якщо він вистояв і прийняв об’єктивне рішення. Тому очевидно, сьогодні судді хочуть бути максимально відвертими щодо факторів тиску.

Насправді тиск на суддів суттєво послабився. Здебільшого численні скарги суддів покликані на те, щоб продемонструвати перед сторонами процесу, що була спроба вплинути на суд. Навіть незначна. Інша сторона в такому випадку має право заявити відвід судді, щоб не роздумувати над тим, чи спроба тиску була успішною, чи ні.

А вплив політиків на суддів помітний?

Мене п’ять разів парламент обирав суддею безстроково. Окремі колеги тоді не були призначені. Депутати мали до них якісь претензії. Тоді справді було хвилювання.

Сьогодні політичного тиску на суддів взагалі немає. Політичні органи жодним чином не впливають на призначення чи звільнення суддів. Разом з тим, на жаль, трапляються випадки, коли окремі депутати публічно намагаються тиснути на суддів. Зокрема, один із народних обранців (Андрій Лозовий Радикальна партія – LB.ua) у травні цього року заявив з трибуни парламенту, що треба повісити десять суддів на Хрещатику, мовляв, щоб інших навчити.

Розумію, якби це сказав член Гітлер’югенда. Але ці слова належать народному депутату країни, що воює! І йдеться не стільки про суддів, як про громадян України…

На таку заяву Рада суддів різко відреагувала – направила звернення до спікера Андрія Парубія ретельніше слідкувати за виступами депутатів та застерігати їх від подібних заяв. Ми не хотіли популяризувати цю заяву, поширювати на широкий загал таку інформацію, але Рада суддів повинна присікати подібні випадки.

Цього року трапилося кілька погромів у судах. Це також не варто розцінювати як фактор тиску на суддів?

Ні. Ці випадки пов’язані з тим, що окремі акції протесту під судами в Україні перетворилися на бізнес.

Коли я бачу протестувальників під будівлею суду, підходжу і запитую, що за акція, коли закінчиться. Одного разу мені відповіли: ще 15 хвилин залишилося, гроші в організаторів закінчаться і йдемо. І такі заходи точно не можна віднести до прояву демократії.

Звісно, трапляються випадки, коли стоїть одна людина з плакатом. Скаржиться, що справу довго не розглядають. Тоді пропоную написати заяву. А зі свого боку намагаюся дізнатися, яка причина затримки в розгляді.

Кому, на вашу думку, вигідні проплачені акції під судами?

Найперше тим, хто воює проти України на сході. Справа навіть не в судах, а в стабільності держави. Кожна людина повинна бути впевнена, що матиме право відстояти свою позицію в суді, захистити право власності, відновити порушене право.

В середньому суди розглядають від півтора до трьох мільйонів справ в рік. В минулому році – 3,9 млн справ! Апеляційні і касаційні суди скасовують близько півтора відсотка справ, котрі до них надходять. Решта – залишаються в силі.

Стабільність і гарантія правосуддя – це дуже важливий елемент безпеки в суспільстві. І коли систематично намагаються поставити під сумнів правосуддя, - це спроби дестабілізувати ситуацію в країні. Той, хто необ’єктивно критикує суддів, мабуть, сам не святий. «Лови злодія», - здебільшого кричать самі злодії.

Я не ідеалізую судову систему. Я бачу її проблеми. Мене турбує те, що в середовищі суддів є корупціонери. Та я радуюсь, коли їх виявляють. Сподіваюсь, що система якомога швидше очиститься.

«Військові суди в Україні вкрай необхідні»

Після погрому в Святошинському суді, а потім вибухів у Нікопольському суді гострим стало питання створення Служби судової охорони. Голова Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк очікує, що Службу судової охорони буде створено в 2018 році, а до кінця поточного року призначать начальника цієї служби.

Необхідно максимально пришвидшити процес формування Служби судової охорони. Це важливо не лише для безпеки суддів, а й працівників судів, яких сьогодні налічується понад 70 тис, та громадян, котрі приходять в суди. Сподіваємось побачити суттєві зрушення в цьому питанні до кінця року.

Які кадри повинні наповнити цю службу? Колишні працівники поліції, СБУ?

Не думаю, що це повинна бути певна категорія службовців. Головне, щоб це були люди, які свідомі необхідністю захисту судової системи.

Військовий прокурор Анатолій Матіос заявляв про необхідність створення військових судів. Таку пропозицію в минулому році висловлював і президент. Ви працювали військовим суддею 16 років. Чи доцільно, на вашу думку, відновлювати такий вид судів?

Створення військових судів в країні, яка перебуває в стані боротьби з окупантом, - це логічний і правильний крок. В Україні є так звані прифронтові суди (хоч і фронту офіційно немає), звідки судді пересуваються ціною власного життя. В Станиці Луганській з місця, де можна розмістити суд, видно приціл снайпера по ту сторону лінії розмежування. Ці факти звучать як фантастика в умовах, коли ми з вами сидимо в Києві і дивимося на Дніпро.

Впродовж своєї діяльності у військовому суді я пам’ятаю один або два факти корупції. Була чітка і зрозуміла система роботи військового правосуддя. Думаю, її потрібно відновити для захисту миру і наведення порядку всередині військової сфери.

Війна триває уже чотири роки. Поки ми почнемо відновлювати військові суди, не буде запізно?

Тисячі років Україна перебуває на кордоні зі злом. Зло засинає, потім прокидається…

Ви про Путіна?

Він – емблема зла. Сам по собі він не міг би існувати. Для цього потрібна ціла державна машина. За таких умов військові суди в Україні вкрай необхідні. На мій погляд, якби були військові суди на підконтрольній території Луганської і Донецької областей, ефективність воєнних дій була би значніша.

«Щодня відчуваю, що відповідальність на посаді голови Ради суддів лише зростає»

Обрання вас на посаду голови Ради суддів у березні цього року було неочікувано. Наскільки мені відомо, ви й самі до останнього дня не планували брати участь у з’їзді суддів. Хто вмовив вас піти на захід та брати участь у формуванні Ради суддів?

Сказати, що я мав бажання увійти до складу Ради, ба навіть очолити її, не можу. Я прийшов на захід, розмовляв з суддями. І в якийсь момент хтось запропонував висунути мене делегатом до Ради суддів.

Перше, що я зробив, відкрив закон і почав читати, чим конкретно займається Рада суддів (посміхається – LB.ua). І побачив доволі багато повноважень. Це дуже відповідальна робота, зрозумів я.

Коли за мене проголосували як за члена Ради, підійшов один колега і каже: «Олег Степанович, тепер головою йдіть». Я знову заглянув в закон. Які ж повноваження в голови Ради суддів?

Розпочався другий день з’їзду. Все більше суддів підходило з пропозицією очолити Раду. У підсумку я набрав необхідну кількість голосів. Наступного ранку прокинувся і відчув страшенний тягар…

Відповідальності?

Так. І щодня відчуваю, що відповідальність на цій посаді лише зростає.

Вас підтримали тоді здебільшого судді господарської юрисдикції. Подеякують, це відбувалося за сприяння Богдана Львова, якого ви знаєте ще з військових судів.

Не думаю, що відбулася певна змова… Чесно кажучи, я не знаю, хто і як за мене голосував. Навряд чи можливо об’єктивно такі речі встановити. Для мене це було, з одного боку, несподіванкою. З іншого, - шансом докласти зусиль, щоб суди були більш зрозумілі людям, а судді працювали самовіддано і чесно.

Мені б дуже, хотілося б, що усі судді України працювали як єдина команда однодумців і армія захисників прав і свобод кожної людини в державі. Можливо, приклад Богдана Юрійовича (Львова – LB.ua) показав, що військові судді – хороші керівники.

До роботи у Верховного Суді я спілкувався з ним всього кілька разів. Він – дуже щира і відкрита людина. Справжній суддя, я би сказав. Можливо, його поведінка і приклад ставлення до інших зіграла роль під час обрання мене на посаду голови Ради суддів.