«Суддя не може виносити рішення, базуючись на очікуваннях громадськості або засобів масової інформації» головний міжнародний експерт Проекту ЄС "Право-Justice" Анна Адамська-Галлант
Анна Адамська-Галлант колишній суддя, що має майже 17 років досвіду у розгляді кримінальних справ в усіх інстанціях. З лютого 2013 року до червня 2018 року вона працювала міжнародним суддею в Косово у найбільш серйозних справах, включаючи воєнні злочини, злочини проти людства, злочини, вчинені організованими групами, корупційні злочини.
Прозорість діяльності судової влади та відкритий зв'язок з громадськістю є дуже важливими. Як оцінюєте рівень комунікації судової влади в Україні? Чи потребує можливо ще додати якісь напрями чи навпаки змінити?
В Україні комунікація у судовій владі на доброму рівні. Кожен суд, кожен орган судової влади має власний сайт та сторінку у соціальній мережі. Інформації подається багато. Тут справа у її фільтрі. Разом з тим, наші експерти ourt experts помітили, що там дуже багато інформації юристів для юристів. Суспільство ж потребує іншої, більш зрозумілої для загалу мови спілкування. Також позитивним є те, що в українських судах комунікації здійснюють судді-спікери, проводяться багато ініціатив для інформування про судоустрій, наприклад , Дні відкритих дверей для студентів та школярів. Треба сказати, що є потреба у публікації та розповсюдженні тієї інформації, яка допоможе людині зрозуміти, що таке суд, про його роль у захисті прав людини, чому незалежність судової влади є важливою для кожної людини. Також необхідно інформувати про те, як потрібно вести себе в судовому засіданні, що робити, коли людину викликають як свідка.
Громадськість не дуже зацікавлена у внутрішніх засіданнях та зустрічах органів судової влади. Комунікація - це в першу чергу спілкування із учасниками процесу. Суд повинен донести своє рішення у зрозумілій формі.
Є така практика у західних партнерів -після формального оголошення рішення пояснювати його людською мовою. Тобто, кожен суддя повинен зрозумілою мовою донести людям чому саме таке рішення прийняте та наслідки, які наступають. Треба сказати, що тут важливий момент, адже потім часто сторона не оскаржує рішення суду. Також це дуже допомагає у роботі та пришвидшує розгляд.
Наприклад, у Польщі була така практика у діяльності Конституційного суду. Зокрема, коли рішення було викладено на 20 сторінках, що точно було звичайній людині важко осягнути. Тоді, суддя-спікер та головуючий зустрічалися з медіа та громадськістю та пояснювали суть та наслідки рішення.
Відомо, що існують особливості розгляду та оголошення судових рішень в Польщі? Можете розповісти?
Процеси та підходи в наших країнах доволі схожі. Значна відмінність в тому, що у нас судді проголошують рішення сидячи, а в Україні стоячи. В Польщі також відсутній відеозапис судового засідання. На мою думку відеозапис потрібно застосовувати в окремих випадках. Наприклад, щоб запобігти повторному виклику дитини в суд, то її свідчення можна записати. Проте в Україні є запит на прозорість роботи суду, тому відеозапис проводиться. Ще одна відмінність - судді Польщі пишуть детальне обґрунтування рішення суду лише на прохання сторони. В Україні - обов'язково в кожному випадку.
Проект «Модельні суди», які основні його принципи?
Проект «Модельні суди» покликаний підвищити рівень роботи судів, комунікації з громадянами, комфорту та безпеки в суді. Покращення в цих сферах матиме позитивний вплив на рівень довіри до судової системи. Адже як показала європейська практика, саме момент довіри громадянина до судової системи, органів прокуратури та поліції є одним з ключових у розбудові європейської держав.
Концепт цього проекту складають такі основні ідеї
- сервіс для тих, хто приходить в суд
- безпека в суді
- організація роботи суду
Міжнародні експерти, які беруть участь у цьому проекті, вже представили проект Посібника ініціативи, який містить рекомендації, що можуть бути впроваджені українськими судами, щоб зробити їх більш чутливими до потреб суспільства. Такі як: краще інформування, належне розміщення простору, окремі кімнати очікування для свідків з вразливих груп населення, правила звернення до учасників провадження, принципи дрес-коду та корпоративної етики, аспекти спілкування працівників суду між собою та зі сторонами по справі. Важливим моментом у роботі проекту є направленість саме на вразливі категорії населення. Це жінки та діти, які постраждали від домашнього чи сексуального насильства, жертви насильства на роботі, торгівлі людьми тощо. Основною метою даного проекту є приближення суду до людей та збільшення довіри до судової влади.
Щодо розгляду справ вразливих категорій населення. Які тут особливості та що потребує вдосконалення з огляду на міжнародний досвід?
Тут дуже важливим є навчання в цьому напрямі. Зокрема, у багатьох європейських країнах проводять тренінги для суддів та працівників суду по роботі з людьми з особливими потребами. Вони допомагають знайти підхід до таких осіб на кожному етапі розгляду справи. Таким людям особливо важко проходити через судові процеси, особливо у тому вигляді, в якому вони існують на сьогоднішній день.
Треба сказати, що важливими також є питання технічного характеру. Адже є справи домашнього насильства. Необхідно обмежувати контакти між жертвою та обвинуваченим. Хочу сказати, що найбільше конфліктних ситуацій виникає в період очікування на початок розгляду справи в коридорі суду. Це стосується забезпечення безпеки. Тому необхідно забезпечити можливість їхньої відокремленості .
Яке Ваше ставлення до суду присяжних в тій формі, що існує Україні. Чи саме такий формат суду може бути ефективним?
Основна проблема у відсутності мотивації у вигляді належного фінансування для людей, які вирішили служити присяжними. Звичайно, що участь присяжних у відправленні правосуддя впливає на довіру до судової влади. Адже люди розуміють, що присяжні теж можуть впливати на хід розгляду важливих справ. Також дуже важливі критерії доброчесності при відборі.
У Польщі списки присяжних затверджуються міською радою, а кандидати для цих позицій повинні мати досвід та користуватися повагою між людьми.
Присяжні беруть участь разом з суддями у здійсненні правосуддя. Якщо говорити про оскарження та зміну чи скасування їхніх рішень, то це поширена практика в Європі. В США, наприклад, інша модель – там суд вищої інстанції не може скасувати рішення присяжних про винуватість чи невинуватість особи. Тільки змінити покарання чи повернути справу за наявності процесуальних порушень. В Україні формат суду присяжних наближений до європейської практики. Тут присяжні працюють разом із суддями. В США суддя не приймає рішення, а тільки слідкує чи всі процесуальні гарантії дотримані. Я чула, що у вашій країні обговорюється можливість переходу на цю модель. Це треба ретельно обміркувати - у вас інша ментальність та традиції.
Щодо досвіду роботи із присяжними, то у мене тільки позитивні спогади. Оскільки, я була досить молодою суддею, а присяжні були людьми з досвідом. І я відчувала підтримку від них.
Також є такий дуже важливий момент - у Польщі, наприклад, присяжні здійснюють правосуддя поруч із суддями та є одягненими в мантію. Тобто, різниці із професійними суддями людина не бачить на перший погляд. В Україні я спостерігала іншу ситуацію, коли присяжні сидять віддалено від суддів на кріслах та в звичайному одязі. Це створює іншу атмосферу. Вони не виглядають як частина суду.
Як, на Вашу думку, можна утримати баланс - між ефективним запобіганням корупції та незалежністю суддів?
Боротьба з корупцією важкий процес для кожної країни. В Україні є багато способів боротьби з цим явищем. Дуже важливим є декларування активів судді. Важливу роль відіграє перевірка законності власності. Органи, які уповноважені на перевірку законності походження активів мають бути надкритичними , а їхні методи більш жорсткими. Як приклад можна взяти роботу ГРМЕ при відборі суддів Антикорупційного суду. Це також обов’язок громадськості та журналістів, адже вони можуть пролити найбільше світла на сумнівні доходи чи майно. Тут необхідно говорити і про необхідність просвітницької роботи. Люди повинні розуміти, що корупція - це кримінал та підриває статус держави загалом. Створення такого покоління, яке не буде приймати таке явище, як корупцію, потребує часу. Тут, мабуть, і питання менталітету. От, наприклад, у Скандинавських країнах посадова особа не може використовувати державну кредитну картку в приватних потребах. Була ситуація з одним із міністрів, який розрахувався такою карткою за серветки, а потім повернув кошти. Проте його все одно звільнили, оскільки він порушив закон. Було дуже багато публікацій у ЗМІ з цього приводу. Я впевнена, що у Польщі чи в Україні на це б не звернули такої уваги.
Чи вважаєте ви судову реформу в Україні ефективною? Які бачите плюси, а які мінуси?
Я бачу прогрес в судовій реформі. Приходить більше суддів із сучасним поглядом на розгляд справ, а також готових переймати європейський досвід та стандарти. На думку багатьох українських юристів, як один з прикладів успішності судової реформи, є робота ВС та зміст їх рішень. В роботі НШС теж багато позитивних змін.
Застосовується багато нових методів навчання спрямованих на розвиток компетенцій та професійних навичок суддів.
Щодо законів які стосуються роботи судової системи, то вони досить якісні, зокрема там передбачено багато гарантій незалежності суддів. Тепер хочеться також побачити втілення їх на практиці. Також не потрібно забувати про ментальність, а для її зміни потрібен час.
Зеновія Суховерська для «Українського права»