Хто допомагає Україні втілювати реформи на шляху до ЄС? Інтерв’ю керівниці Проєкту ЄС "Право–Justice" Оксани Цимбрівської для hromadske

23 червня 2022 року Європейська рада офіційно надала Україні статус кандидата на вступ до ЄС. Своєю чергою Європейська комісія надала рекомендації та вимоги, які нам потрібно виконати. Але українські органи влади не залишилися з ними сам на сам. Реалізувати їх допомагають експерти міжнародних проєктів, наприклад, Проєкт ЄС "Право–Justice".

hromadske поговорило з його керівницею Оксаною Цимбрівською про те, як саме Проєкт допомагає владі під час війни, а також — про розслідування воєнних злочинів, упровадження інституту медіації для вирішення спорів і просування судової реформи.

Проєкт ЄС "Підтримка реформ у секторі юстиції та цифровізації в Україні" (Проєкт ЄС "Право–Justice") сприяє розвитку верховенства права в Україні відповідно до європейських стандартів. Проєкт реалізується Expertise France за фінансової підтримки ЄС.

Скільки років Проєкту та які найбільші досягнення за цей час?

Проєкт розпочав роботу у 2017 році, продовживши діяльність його попередника — Проєкту ЄС "Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні", який діяв із 2014 року. ЄС тримає в пріоритетному фокусі своєї уваги підтримку реформування судової системи та системи юстиції загалом. Тож ми бачимо системну й довготривалу підтримку Європейського Союзу в цій галузі.

Стосовно наших результатів. На початку ми допомагали органам державної влади України зробити візію системи реформування, щоб зміни не були хаотичними, а мали конкретні цілі, завдання, план реалізації та терміни виконання. Ми брали участь у розробці Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки й чіткого плану дій на її реалізацію. Ці документи закладають візію того, що мають зробити органи державної влади в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі, щоб досягти поставлених задач, визначають чіткий термін їх виконання та відповідальних осіб.

Після цього ми долучилися до розроблення Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки. Це ще одна комплексна стратегія, яка визначає ключові напрями та завдання для сталого функціонування й розвитку системи правосуддя в Україні.

Одне з великих досягнень нашого Проєкту — це сприяння становленню професії приватних виконавців в Україні. Це відбувалося п’ять років тому. Тоді ми виступали ключовим донором, який просував серед української громадськості ідею їхньої доцільності.

Уже з перших місяців роботи стало зрозуміло, що в середньому один приватний виконавець працює в десятки разів ефективніше, ніж державний. Така результативність примусового виконання рішень не лише забезпечує відновлення законних прав та інтересів громадянина, за якими особа звернулася до суду, але й сприяє підвищенню інвестиційного клімату України.

Приватні виконавці й зараз залишаються в центрі нашої уваги. Ми працюємо з органами державної влади, щоб розширити їхні повноваження. Перелік категорій справ, які виконують приватні виконавці, значно менший, ніж у державних. Як наслідок, неефективне виконання судових рішень в Україні залишається досі одним із найпроблемніших питань.

Важливе ноу-хау, яке ми започаткували у 2018 році та розвиваємо донині — це ініціатива "Модельні суди". Тут ідеться про те, що суди — це один із сервісів, які надає держава, а тому судочинство має бути клієнтоорієнтованим. Ми пропонуємо модельні рішення, які вдосконалюють організацію роботи судів і покращують обслуговування громадян, які звертаються до суду. А також — гарантують безпеку суддів, працівників апарату та відвідувачів суду. Ми починали роботу з пілотної ініціативи з упровадження таких сучасних рішень. Нині в нас є понад 80 судів, які беруть участь у цих ініціативах і впроваджують кращі модельні практики, орієнтовані саме на сервісні підходи.

Як працював Проєкт від початку повномасштабного вторгнення? З якими викликами зіштовхнулися та як вдалося їх пропрацювати? Чи змінилися пріоритети в реформуванні?

Із перших днів ми почали міркувати з нашими європейськими колегами, як можна переформатувати роботу Проєкту, щоб допомогти українським органам влади. Першочергово працювали над закупівлею засобів захисту. Ми забезпечили дві великі поставки шоломів, касок, рацій і засобів телекомунікаційного зв’язку в органи прокуратури, Міністерство юстиції й Державну судову адміністрацію.

Крім того, разом із Українською академією медіації ми допомогли доставити воду та ключове харчування у в’язниці Запорізької, Сумської та Полтавської областей на перші три місяці. Це суттєво підтримало пенітенціарну систему.

Паралельно з невідкладними заходами ми провели низку консультацій із нашими ключовими партнерами: Офісом Генпрокурора, Мін’юстом і судовими органами. Після цього — переглянули наш план діяльності й адаптували його до нових потреб.

Важливим напрямом діяльності Проєкту стало сприяння в розслідуванні воєнних злочинів і підтримка національної судової системи при розгляді цих справ. Важливо розуміти, що більшість із них буде розглядатися саме в національних судах. До міжнародних судів дійде невеликий відсоток справ із притягнення до відповідальності вищого політичного керівництва рф. Тому компетентні національні органи мають бути спроможні розглядати подібні справи, зокрема й володіти знаннями з міжнародного гуманітарного права.

Крім того, ми закупили п’ять надсучасних 3D-сканерів для науково-дослідних інститутів Міністерства юстиції України. З їхньою допомогою судові експерти можуть дистанційно, за лічені хвилини, із надзвичайною точністю відтворити тривимірну картину великих об’єктів, які були пошкоджені чи зруйновані внаслідок атак рф. Таке обладнання забезпечує якісну фіксацію та документування воєнних злочинів.

За період повномасштабного вторгнення рф в Україну Офіс Генерального прокурора зареєстрував понад 96 тисяч воєнних злочинів і злочинів агресії. Як Проєкт долучився до їхнього розслідування та притягнення винних до відповідальності?

У травні 2022 року уряди США, ЄС і Великої Британії створили Дорадчу групу з розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Це велика група, що складається з професійних міжнародних експертів світового рівня, які консультують органи прокуратури в питаннях розслідування воєнних злочинів.

Наш Проєкт став частиною цієї Дорадчої групи. Одним із фокусів роботи Проєкту у співпраці з ОГП є напрям СНПК — сексуального насильства пов’язаного з конфліктом, а також підтримка свідків та потерпілих. Окрім експертної підтримки, ми також постачаємо ОГП комп'ютерне та інше технічне обладнання, включаючи облаштування укриття для безперебійної та автономної роботи прокурорів в умовах воєнного стану.

У європейських країнах добре розвинений інститут медіації для вирішення спорів. Це допомагає, зокрема, уникнути дорогого та тривалого судового процесу. На якому етапі розвитку перебуває цей інститут в Україні та які перспективи він відкриє для громадян і бізнесу?

У грудні 2021 року в Україні ухвалили Закон "Про медіацію", який визначив правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту. Попри те, що закон є рамковим, на початок його імплементації були великі очікування. Але, на жаль, війна змінила фокус, і пріоритети стали інші. У зв'язку з цим, розвиток інституту та популяризації процедури медіації не набули тих масштабів, на які всі розраховували.

Світовий досвід показав, що в певних категоріях справ потрібно запроваджувати інститут обов’язкової медіації. Так, доведено ефективність медіації, наприклад, у сімейних, трудових спорах. Тобто перед тим як звернутися до суду, сторони обов’язково повинні пройти зустріч із медіатором, на якій можна оцінити, чи є можливість і бажання вирішити спір у позасудовому порядку. Така обов’язкова процедура діє в багатьох європейських країнах і показує свою ефективність.

У межах Проєкту ми розробляємо комунікаційну стратегію щодо впровадження медіації та її популяризації. Системна й комплексна комунікація медіації є ключовою для формування попиту на цю процедуру. Адже люди розумітимуть, у чому переваги цього процесу, знатимуть, де можна знайти медіатора. На сьогодні це розуміння перебуває на дуже низькому рівні в українському суспільстві.

Зараз ми розробляємо єдину візуальну айдентику медіації, щоб люди, прийшовши в суд чи на безоплатну правову консультацію, могли побачити візуальний елемент, який сигналізує про можливість скористатися цією послугою.

Досвід якої європейської країни, на вашу думку, варто взяти за зразок для успішного завершення судової реформи?

Це буде точно не одна країна. Попри успіх судової реформи й роботу тих чи інших органів у певній країні, ніколи не можна взяти цей досвід й перенести його на іншу країну. Якщо він працює в тих умовах ідеально, неможливо гарантувати, що він працюватиме так і в Україні. В Україні є свій контекст, специфіка, менталітет. Є фактори, які не можуть дати стовідсоткової імплементації.

Ми працюємо таким чином, що залучаємо кращих міжнародних експертів, які походять з різних країн ЄС і репрезентують кращий досвід тієї чи іншої національної системи. Конкретні ж рішення щодо реформ ухвалюють органи державної влади України за консультацій та підтримки міжнародних партнерів, особливо у контексті статусу України як країни-кандидата в ЄС.

Щодо успішного завершення реформи: ключові органи, відновлення роботи яких було серед ключових вимог Європейської комісії — Вища рада правосуддя й Вища кваліфікаційна комісія суддів — повністю сформовані та функціонують за новими процедурами.

Наприкінці липня 2023 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 9322, який стосується конкурсного відбору суддів Конституційного Суду України. Такий відбір має відбуватися за допомогою Дорадчої групи експертів, яка проводитиме перевірку моральних якостей і рівня професійної компетентності кандидатів. Цей документ відповідає на ті додаткові запити Венеційської комісії, які отримала Україна. Як наслідок, Україна виконала ще одну, а саме першу в переліку, рекомендацію Європейської комісії щодо членства в ЄС.

30 червня закінчилася первинна перевірка українського законодавства щодо його відповідності актам права ЄС (селф-скринінг), до якої долучався Проєкт ЄС "Право–Justice". Навіщо Україні потрібен такий селф-скринінг і які результати цієї перевірки?

Селф-скринінг — це частина євроінтеграційного напряму, що додався до діяльності Проєкту після отримання Україною статусу кандидата в члени ЄС.

У лютому цього року Уряд ухвалив постанову щодо порядку проведення селф-скринінгу. Ключова мета цієї "вправи2 — проведення комплексного порівняльного аналізу законодавства України відповідно до права ЄС. І, як наслідок, виявлення невідповідностей і прогалин, які необхідно усунути для підготовки України до переговорів про вступ до ЄС. Первинну оцінку стану імплементації актів ЄС усі міністерства, у тому числі й Мін’юст, мав провести до 30 червня.

Ми допомогли Мін’юсту пропрацювати найбільш об’ємні регламенти й директиви ЄС із перемовних розділів 23 "Судова влада та фундаментальні права" і 24 "Правосуддя, свобода та безпека" щодо їх відповідності українському законодавству. Команда Проєкту створила експертну групу з восьми українських експертів та одного міжнародного. Вони опрацювали понад 35 найбільш пріоритетних і об’ємних актів ЄС, підготували таблиці відповідності та аналіз прогалин в українському законодавстві.

Тепер до 30 серпня кожне міністерство та інші виконавці мають підготувати звіт за результатами проведеної оцінки. Цей звіт буде містити інформацію про поточний стан імплементації та перелік нормативно-правових актів, які потрібно прийняти, змінити чи скасувати. Разом із тим, звіт міститиме й аналіз системних проблем, що перешкоджають адаптації українського законодавства. Експерти Проєкту долучаться до написання звіту в частині переговорних розділів 23–24. Тому поки зарано говорити про результати селф-скринінгу. Процес триває й на кінець серпня ми будемо бачити повну картину.

Матеріал вперше вийшов на hromadske.ua.