Харківська РРРП обговорила шляхи вдосконалення антикорупційного комплаєнсу в Україні

29 квітня 2021 року відбулося обговорення на тему «Антикорупційний комплаєнс» за участю Харківської Регіональної ради з питань реформи правосуддя (РРРП) Проєкту ЄС «Право-Justice». Правнича спільнота регіону мала змогу обговорити існуючі проблеми щодо запобігання корупції у діяльності державних і комунальних підприємств, а також органів влади з представниками НАБУ і Громадської ради при НАЗК та разом запропонувати шляхи їхнього вирішення.

Модерував обговорення Роман Чумак, координатор Харківської РРРП, адвокат, керуючий партнер юридичної компанії «Ares».

«Питання боротьби з корупцією є надзвичайно актуальним для України. Ухвалене за останні роки антикорупційне законодавство суттєво посилює і змінює стандарти ведення бізнесу в Україні. Відтак відхилення від цих законодавчих і етичних вимог може призвести до серйозних наслідків, включно із кримінальною відповідальністю. Саме тому успішне ведення антикорупційного комплаєнсу є надзвичайно важливим у діяльності як бізнесу, так і державних підприємств», – наголосила Оксана Цимбрівська, головний національний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice», національний координатор РРРП.

За словами Віталія Ткаченко, консультанта у сфері антикорупційного комплаєнсу і автора досліджень з питань протидії корупції у секторі безпеки та оборони, енергетичного та транспортного комплексів, у суспільстві існує хибне враження, що найбільш небезпечними корупціонерами є органи державної влади та місцевого самоврядування, а також правоохоронні та контролюючі органи. Насправді, загрозу для держави і суспільства насамперед становлять корупційні практики посадових осіб державних та комунальних підприємств. Оскільки це спричиняє значні матеріальні збитки, завдає репутаційну шкоду підприємству і державі в цілому, а також перешкоджає надходженню іноземних інвестицій.

Саме для запобігання цим корупційним практикам у 2014 році Законом України «Про запобігання корупції» були запроваджені два взаємопов'язані між собою інститути: інститут антикорупційної програми і інститут уповноважених підрозділів або осіб, відповідальних за реалізацію цієї антикорупційної програми. Проте на сьогодні ефективність таких уповноважених залишається вкрай низькою, а їхня діяльність обмежується написанням антикорупційних програм та оцінкою ризиків.

«На сьогодні законодавче врегулювання правового статусу і обов'язків, процедура призначення уповноваженого не відповідає тим потребам, які потрібні для ефективного функціонування інституту уповноважених осіб. У зв'язку з чим потрібні негайні законодавчі зміни», – вважає Віталій Ткаченко.

Серед основних факторів, які перешкоджають діяльності уповноважених юридичних осіб, Віталій Ткаченко назвав такі:

• Формальний підхід керівництва до таких посад і відсутність належних умов для реалізації їхніх функцій та повноважень.
• Низька обізнаність персоналу підприємств щодо понять «антикорупційна діяльність» і «антикорупційний уповноважений».
• Проблема законодавчого врегулювання процедури призначення уповноважених осіб. Наразі їх призначає керівництво, яке зацікавлене мати на цій посаді підконтрольну особу. Залежність від керівництва також значно обмежує діяльність уповноважених.
• Відсутність законодавчого закріплення кваліфікаційних вимог для уповноважених, що породжує повну дискрецію при призначенні уповноваженого.
• Необхідність деталізації повноважень уповноважених осіб на законодавчому рівні. Наразі такі повноваження регулюються наказами НАЗК, а треба Законом.
• Неврегульоване питання роботи з викривачами та їхнього захисту.
• Низький професійний рівень самих уповноважених тощо.

У свою чергу, Євген Ріяко, адвокат, керуючий партнер «RIYAKO&PARTNERS» і представник Харківської РРРП, більш детально зупинився на діяльності антикорупційних уповноважених при проведенні публічних закупівль. Зокрема, він зауважив на таких проблемних питаннях:

• Низький рівень перевірки афілійованих осіб серед учасників тендерів, а також перевірки реальності і повноти наданих ними послуг за подібними договорами в минулому.
• Неділова поведінка учасників і замовників тендерів. Наприклад, непоодинокі випадки, коли після законно проведеного тендеру на стадії підписання договору з переможця вимагається неправомірна вигода.
• Відсутність права уповноваженого моніторити спосіб життя топових співробітників підприємств, які можуть вчиняти корупційні дії.

Також Євген Ріяко підкреслив необхідність підвищення мотивації уповноважених. З одного боку, через встановлення дисциплінарної і фінансової відповідальності керівника за невиконання вимог чи запитів уповноваженого, якої на сьогодні немає. З іншого боку, через відповідальність самого уповноваженого.

«Уповноваженим повинна бути особа, яка йде на такі умови і готова зробити все, щоб на її прозорі дії щодо виявлення корупції жодним чином не впала тінь», – підкреслив Євген Ріяко.

Присутня на обговоренні Ксенія Годуєва, старший детектив Управління внутрішнього контролю НАБУ, розповіла про діяльність бюро за стандартом ISO 37001 щодо протидії корупції.

«Стандарт охоплює повний цикл: від превенції, тобто недопущення порушень, до моменту притягнення до відповідальності. Крім того, стандартом охоплюються процедури внутрішньої взаємодії між підрозділами НАБУ», – сказала Ксенія Годуєва.

За її словами, в НАБУ немає уповноважених з протидій корупції, як в інших державних органах. Ці функції виконує Управління внутрішнього контролю. Водночас ключовим суб'єктом виконання стандарту виступає Комісія з оцінки корупційних ризиків та внутрішнього контролю, до якої входять керівники всіх самостійних підрозділів. До її повноважень входить реагування на будь-які заяви про порушення стандарту з боку працівників НАБУ або інших зацікавлених осіб.

Зі свого боку, Павло Іванін, д.ю.н., член Громадської Ради при НАЗК, заступник голови правління ГО «Мережа антикорупційних центрів», поділився результатами дослідження роботи антикорупційних уповноважених у державних і місцевих органах виконавчої влади, проведеного НАЗК у 2020 році. А саме:

• 13% центральних органів виконавчої влади на кінець 2020 року проігнорували необхідність створення уповноваженого підрозділу або визначення уповноваженої особи.
• 7% державних органів не дотримуються норми щодо підпорядкування уповноваженого керівникові органу.
• 16% посад антикорупційних уповноважених в державних і місцевих органах влади залишаються вакантними.
• 44% уповноважених державних органів влади не проводять жодних заходів щодо антикорупційної взаємодії з підвідомчими інституціями.
• Лише у 80% досліджених органів вживаються заходи з ознайомлення працівників про корупцію.
• Лише у 16% органів влади впроваджено механізми заохочення викривачів корупції.

«Ми повинні сфокусуватися, з одного боку, на підвищенні незалежності та ефективності антикорупційного уповноваженого, а з іншого боку – на підвищенні відповідальності самого уповноваженого за те, як він проводить свою діяльність. Вимушений констатувати, що наразі робота уповноваженого зводиться до надання формальних звітів в НАЗК та невиконання реальної роботи на підприємстві», – підкреслив Павло Іванін.

За результатами обговорення учасники виділили такі рекомендації з підвищення ефективності роботи антикорупційних уповноважених:

• Розробити навчальні програми і проводити інформаційну роботу серед керівників і персоналу підприємств для кращого розуміння того, що виконання антикорупційних стандартів допомагає зменшити збитки та уникнути подальших проблем з правоохоронними органами.
• Шляхом законодавчих змін запровадити конкурсний відбір уповноважених на певний строк із залученням представників НАЗК у якості наглядачів.
• Законодавчо закріпити кваліфікаційні вимоги для уповноважених із зазначенням освіти і стажу антикорупційної або правоохоронної діяльності. А також унеможливити призначення на посаду осіб, які вчиняли корупційні дії в минулому.
• Законодавчо деталізувати функціональні обов'язки уповноваженого, особливо щодо отримання доступу до інформації та проведення службових перевірок та внутрішніх розслідувань.
• Запровадити надання звіту виконання антикорупційної програми на підприємстві з описом, чи були вчинені корупційні вчинки.

Довідка:

Регіональні ради з питань реформи правосуддя (РРРП) створені за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice» і функціонують у Чернівецькій, Дніпропетровській, Харківській, Львівській, Одеській областях та Донбасі. На сьогодні члени Рад взяли активну участь у підготовці законопроєкту про медіацію, змін до Кодексу з питань банкрутства, пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань виконавчого провадження, впровадження електронного суду та обговорення концепції перехідного правосуддя.

РРРП діють як постійно діючі робочі групи, що сприяють втіленню реформ відповідно до принципу «знизу-вгору»: через донесення специфічних для регіону викликів і їхніх потенційних вирішень до рівня центральних органів влади.