Пробація — шанс для неповнолітніх: чому суспільство має підтримати реформу правосуддя, дружнього до дитини. Колонка Олени Кочури для Цензор.НЕТ

30 травня Президент України Володимир Зеленський підписав Указ, яким переніс День захисту дітей з 1 червня на 20 листопада - Всесвітній день дитини. Цей день зазвичай асоціюється з подарунками, святковими заходами та гучними промовами про права дитини. Та за цією поверхневою ритуальністю легко губиться тиша — тиша довкола тих підлітків, які вже стоять на межі між дитинством і кримінальним світом. Вони не з’являються на світлинах із кульками, не беруть участі в концертах і флешмобах. Про них незручно згадувати на офіційних трибунах. Але саме ці діти потребують уваги найбільше. І заслуговують не на вирок — а на шанс.

Цей шанс уже існує — і він працює. Ідеться про систему пробації для неповнолітніх, яка довела свою ефективність: допомагає дітям усвідомити провину, компенсувати шкоду, пройти шлях змін — без тавра "злочинець", без ізоляції від суспільства. Пробація в Україні — це не новація і не експеримент, а реальна частина системи правосуддя, дружнього до дитини, яка щороку дає сотням підлітків змогу обрати інший життєвий шлях. Саме тому сьогодні важливо говорити про її подальший розвиток та ширше впровадження.

Діти як дзеркало нашої дійсності

Суспільство часто очікує від підлітків дорослої поведінки, забуваючи, що їхня психіка ще не сформована, а цінності — лише в процесі становлення. Особливо гостро це відчувається зараз, у воєнний час, коли дитинство втрачає стабільність, а ризики — лише зростають.

Варто розуміти, що дитяча злочинність — не просто статистика. Це симптом глибших соціальних проблем: розірваних родинних зв’язків, економічної скрути, психологічної напруги в родинах, нестачі якісного дозвілля та належної уваги з боку дорослих. Діти — лакмусовий папірець нашого суспільства. Їхні вчинки часто є прямим наслідком того, що відбувається довкола. Коли батьки на фронті або змушені боротися за виживання, коли школа не може замінити живе спілкування через тривоги та дистанційне навчання — дитина шукає опору у вулиці, однолітках, соцмережах, а іноді й у хибних авторитетах.

Нещодавнє дослідження "Кримінологічна характеристика та запобігання кримінальним правопорушенням, вчиненими неповнолітніми" свідчить, що у 2023 році відбулося помітне зростання кількості правопорушень. Збільшилася частка тяжких злочинів. З’явилися нові правопорушення – від підпалів до насильницьких дій та співпраці з ворогом. Діти діють імпульсивно, часто не усвідомлюючи наслідків. Але це не означає, що суспільство має лише карати. Навпаки – слухати, розуміти та підтримувати.

Європейський вибір — це правосуддя з людським обличчям

У Європейському Союзі давно усвідомили, що каральна система не працює для дітей. У багатьох країнах ЄС впроваджено принципи правосуддя, дружнього до дитини – без стигматизації, без ізоляції, з фокусом на реабілітацію та ресоціалізацію. Зокрема, це вже працює у Франції, Нідерландах, Швеції – там дитину не кидають у в’язницю, а повертають до життя.

Такий підхід це не про вседозволеність чи м’якість покарань — це про ефективність, гуманність і профілактику. Зі свого боку, Україна, що прагне європейської інтеграції, взяла на себе зобов’язання впроваджувати підходи правосуддя, дружнього до дитини. На сьогодні підлітки, які вчинили нетяжкі кримінальні правопорушення, можуть бути залучені до програм відновного правосуддя ще на етапі досудового розслідування. Головна мета такого підходу — не покарання, а усвідомлення своєї провини, компенсація завданої шкоди та робота з причинами правопорушення.

Один із учасників правосуддя, дружнього до дитини, — пробація. Це альтернатива класичному кримінальному переслідуванню. Це — шанс на виправлення без тавра "злочинець".

Пробація — це не "поблажка", а дієвий інструмент змін. У кожній справі складається досудова доповідь, яка дозволяє суду побачити справжнє обличчя дитини: її життєву історію, обставини, що призвели до хибного вчинку, та її мотивацію. Це — голос дитини в залі суду. Це — можливість пояснити, що сталося і чому.

Допомогти – не значить виправдати

До реформи пробації все зводилося до формальних довідок: "вчиться — не вчиться", "характеристика позитивна — негативна". Дитину, яка оступилася, часто просто виштовхували з освітнього середовища, позбавляючи останніх шансів на зміну.

Сьогодні ж пробація працює у тісній зв’язці з родиною, школою, громадськими організаціями. Розробляється індивідуальний план роботи із кожною дитиною. Йдеться не лише про контроль, а про вплив на цінності, мислення, соціальне оточення дитини.

Приклад з життя: хлопець вкрав металобрухт у сусідів. На перший погляд — кримінальне правопорушення. Але згодом, коли фахівці почали розбиратися, з’ясувалося: він хотів продати метал, щоб купити дрова й обігріти дім. У родині — хворі батьки, безробіття, холод. Натомість завдяки пробації дитина не опинилася за ґратами. Їй допомогли вступити до професійно-технічного навчального закладу, дали дах над головою, допомогли знайти роботу. Тепер вона на іншому шляху. І це — переваги системи, яка бачить не лише провину, а й причини.

Відповідальність – шлях до змін

Так, діти мають відповідати за свої вчинки. Але головне — щоб вони змогли виправити помилку і не повторити її. Зокрема, у 2023 році понад 98% підлітків під час перебування під наглядом пробації не скоїли повторних кримінальних правопорушень. Це — не цифри. Це — долі.

Також неймовірно важливою є участь батьків або осіб, які їх замінюють. Якщо родина відмовляється від діалогу з пробацією під час підготовки досудової доповіді — дитина втрачає шанс. Суд не бачить усієї картини без родини. Тому батьки мають бути активними — не боятися говорити, пояснювати, співпрацювати. Під час перебування на пробації їхня участь та підтримка не менш важлива. Батькам варто усвідомити, що пробація — для них партнер, а не контролер.

Водночас, суспільство має усвідомити, діти, які оступилися, не зникають після вироку. Вони живуть серед нас. І якщо їм не простягнути руку сьогодні — завтра вони можуть обернутися злом. Суспільство, яке карає, але не дає шансу, вирощує озлоблених, не зламаних.

Україна має послідовно рухатися шляхом продовження реформи правосуддя, дружнього до дитини. Завдання на наступні роки — масштабувати застосування пробації, підвищувати довіру до цієї гуманної й ефективної моделі. І ця довіра має зміцнюватися через постійний діалог із суддями, адвокатами, громадами — усіма, хто приймає рішення або впливає на долю дитини.

Інвестиції в пробацію та розвиток правосуддя, дружнього до дитини, — це вклад у безпечне й людяне майбутнє. Справді європейська держава — та, що не кидає дітей за ґрати, а простягає їм руку. Та, де право суддя не мститься, а створює можливості для змін.

Олена Кочура, головна експертка з реформування пенітенціарної системи та пробації Проєкту ЄС "Право-Justice"

Текст вперше опубліковано у виданні Цензор.НЕТ.