Члени органів суддівського врядування на військовій службі: ризики для судової реформи України

Через те, що один із членів Вищої ради правосуддя перебуває на військовій службі, існує вірогідність, що рішення цього органу у майбутньому можуть піддати сумніву. Як вирішити проблему?

Нагадаємо, на початку січня 2023 р. XIX позачерговий з’їзд суддів обрав 8 членів Вищої ради правосуддя за своєю квотою. Це дозволило майже після річної перерви розблокувати роботу цього органу суддівського врядування. Станом на початок травня 2023 року загальна кількість членів ВРП становить 17 осіб, більшість з яких судді.

Одним із членів ВРП, яка була обрана XIX позачерговим з’їздом суддів, є Олена Ковбій, суддя Херсонського окружного адміністративного суду. З початком повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну вона добровільно мобілізувалася до лав Збройних сил України. Крім того, нині суддя Ковбій також офіційно перебуває у тимчасовому відрядженні в Одеському окружному адміністративному суді, куди раніше була переведена наказом голови Верховного Суду у зв’язку з окупацією Херсонської області.

Слід зауважити, що, згідно з процедурою, судді, обрані на посади членів ВРП, на час здійснення своїх повноважень тимчасово відряджаються з судів наказами голів судів. Проте акт про відрядження судді Ковбій так і не надійшов до ВРП, оскільки раніше вона була звільнена від виконання обов’язків судді для проходження військової служби. Більше того, законодавство не передбачає можливості розірвання контракту у разі призначення на посаду члена ВРП як конституційного органу. На практиці суддя Ковбій фактично не була зарахована до штату ВРП та не отримує заробітну плату члена ВРП. Водночас вона брала участь у засіданнях ВРП та, відповідно, у голосуваннях за ті чи інші рішення до середини квітня 2023 року. Тоді суддя Ковбій була змушена тимчасово залишити роботу у ВРП через неможливість її поєднання зі службою у ЗСУ.

Таким чином, виникла унікальна ситуація, коли одна особа одночасно поєднує обов’язки члена ВРП, судді та військовослужбовця. Очевидно, що даний випадок потребує законодавчого вирішення, адже, з одного боку, член ВРП не може повноцінно виконувати свої обов’язки (не може бути зарахованим до штату ВРП), а з іншого, існує ризик належного функціонування ВРП як колегіального органу та правомірності його рішень.

На початку лютого цього року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект №8409, яким пропонується дозволити військовослужбовцям під час воєнного стану припиняти дію контракту у зв’язку з обранням на посаду члена ВРП. На жаль, законопроект і досі перебуває на стадії розгляду в комітетах. З одного боку, можна сказати, що у подібній ситуації знаходиться не лише ВРП, але й інші центральні органи виконавчої влади. Здавалося б, розширення дії закону може штучно створити лазівку для уникнення виконання військового обов’язку громадянами, проте ситуація з ВРП є справді унікальною та потребує вирішення ad hoc.

Більше того, пропонується доопрацювати відповідний законопроект з урахуванням того, що, крім ВРП, подібна ситуація може торкнутися й Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Варто зауважити, що серед 32 кандидатів в члени ВККС 4 – чинні військовослужбовці. Нещодавно кандидат на посаду члена ВККС Роман Куйбіда був змушений припинити участь у конкурсі через військову службу.

Кейси ВРП та ВККС – унікальні. На відміну від інших органів центральної влади перший орган більше року залишався неповноважним, а другий – взагалі три роки. Крім того, запуск їхньої роботи - це частина рекомендацій Європейської Комісії для збереження статусу кандидата в члени ЄС Україною у частині здійснення судової реформи, тож зволікання з вирішенням окресленої проблематики загрожує нашим європерспективам.

Текст вперше опубліковано у постійному блозі Проєкту ЄС "Право-Justice" на LB.ua